Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.06.2017 20:10Новела
Про життя і смерть  Про минуле  Про людину  Про зраду  
Відпустка
50000
Для дорослих (18+)
© Ковальчук Богдан Олександрович

Відпустка

"Помста – та страва, яку подають холодною".
Італійська народна мудрість.
Ковальчук Богдан Олександрович
Опубліковано 17.06.2017 / 42194

Бен працював адміністратором комп’ютерного центру компанії «Ай енд Сі Інтернешнл» і, як будь-яка офісна попелиця, мріяв про літню відпустку. Небагато, звісно – один лиш тиждень, проте плани цього року він набудував грандіозні й перспективні. Залишалося тільки все встигнути.

– Ти вже маєш ідеї на відпочинок, Бене? – запитав одного ранку огидно товстезний і бридко лисий шеф, крокуючи до свого маленького кабінетика.

– Так, містере Шиффлз. Це літо має бути незабутнім! – усміхнувся Бен.

– Що ж, зважаючи на те, що ти чудово працював упродовж усього року, – бос скривився, – ти можеш бути вільним із наступного тижня.

Усі вихідні Бен готувався: потрібно було закупити багато речей, без яких вакації були б неповноцінними. А рано-вранці понеділка він закинув грубу торбу з придбаним інвентарем до багажника зеленого «Шеві» – машини, старшої навіть за нього самого, – стрибнув за кермо й гайнув долати п’ятсот п’ятдесят вісім миль до Маямі, де останні декілька років жив його колишній однокласник Джордж МакКензі.

Джордж аж ніяк не очікував угледіти на порозі свого ошатненького двоповерхового будиночка Бена Еверлі; не бачилися вони із самого випускного, а відтоді збігло два десятки років.

– Як тебе занесло сюди, Бене? – після рукостискання та традиційного «Як справи?» поцікавився Джордж.

І Бен розповів, як уперше за чотири роки кропіткої праці пішов у відпустку не заради відпочинку, а щоби нарешті вирішити деякі питання. Справ, за його словами, накопичилося чимало, бо в нього не було часу ні на що, крім роботи. Та от він, Бен Еверлі, стоїть перед ним, Джорджем МакКензі, бо хоче поставити першу «пташку» в своєму списку.

– Що ж за проблема привела тебе до мене? – не зрозумів Джордж. Бен дістав із торби, яку поставив був на ґанку двома футами правіше, молотка й продемонстрував його однокласникові.

– Пам’ятаєш, Джорджі, як у третьому класі ти взяв такого самісінького до школи, а потім почав бавитися зі мною у лікарів й розколов колінну чашечку?

– Це ж було так давно… – прошепотів Джордж, полотніючи.

– Може, й давно, – погодився Бен, – але від того не менш боляче. Я плакав, а ви з Полом Істінґзом реготали, як ті шалені гієни.

– Що… – хотів запитати Джордж, але не встиг: молоток гострою частиною навідліг ударив його просто у скроню.


Із Флориди Бен подався до Техасу, де жила його колишня дівчина Кеті. Колись він навіть хотів побратися з нею, аж доки не дізнався, що та спить із якимось зализаним яппі з Далласу. Згодом Кетті перебралася до свого коханця, а покривджений Бен наступні півроку борсався у безперервному забутті, зітканому з алкоголю й марихуани.

– Бене, яка я рада тебе бачити! – вигукнула Кетті, старанно ховаючи свій подив і, можливо, навіть переляк. – Мерщій заходь усередину!

Вони пили каву на рясно оздобленій кухні-студії, згадуючи старі добрі часи. Кетті повсякчас удавано сміялася, відводячи погляд: очевидно, вона й досі пам’ятала, з яким скандалом вони колись розбіглися. А Бен переважно слухав, не виказуючи жодних емоцій; він дивився на її лице – тепер таке змарніле й несвіже – так, як рибалка пильнує за поплавцем.

– Та годі про мене, – знагла сказала Кетті. – Яким же вітром тебе занесло в Даллас?

Бен попросився відійти на хвильку, а повернувся до кухні вже з моташкою клейкої стрічки, ножицями та зі старомодною довгою парасолею. Кетті дивилася на предмети, намагаючись зрозуміти, з якою метою він притяг сюди весь цей мотлох.

– Поговорімо про ту ніч, коли ти вперше мене зрадила? – запропонував Бен.

– Слухай, Бене… це ж було так давно, – знітилася Кетті.

– Усі ви кажете «давно», немов біль має термін придатності. Мені було дуже-дуже зле.

– Вибач мене, будь ласка. Я хотіла тобі сказати про те, що зустрічаюся з Річардом… Гадаєш, треба було?

– Думаю так, – відповів Бен після кількох секунд роздумів. – Тоді у мене було б менше справ.

– Справи? – не зрозуміла Кетті. – Про що ти? І скажи, врешті-решт, на Бога тобі всі ці штуки?

Того вечора Річард Едмундз знайшов свою дружину прив’язаною клейкою стрічкою до билець ліжка. Її хтось по-звірячому закатував: виколоті очі, зрізані вуха, а між ніг стирчала довга парасоля. Бен тим часом зупинився переночувати у занюханім мотельчику по дорозі до Нью Гейвена – містечка в Коннектикуті, де він колись народився й виріс. Там і досі жила його тітка Лесі.


– Як ти відпочив, Бене? – запитав містер Шиффлз.

– Чудово, сер! – Бен розплився в радісній усмішці.

– То що, готовий знову працювати, як раніше?

– Звісно, босе. Може, навіть краще!

– Чудово, – задоволено гмикнув шеф. – То до роботи!

– Так, до роботи, – погодився Бен. – Доки не назріють нові справи.

Київ 17.06.2017
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.06.2017 Проза / Нарис
Ранок понеділка
05.07.2017 Поезії / Філософський вірш
Я прагну ліній
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.09.2017 © роман-мтт / Мініатюра
Листи до редакції Зомбі-радіва, бляха... (реальне, фанатстичне)
19.09.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Сукня
04.09.2017 © Саня Малаш / Повість
Файні хлопці скандинавські
16.08.2017 © Саня Малаш / Оповідання
Я буду довго гнати лісапет
25.07.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Місіс Робінсон
Новела Про зраду
17.06.2017
Відпустка
04.10.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
День незалежності
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 63  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.06.2017 17:10  © ... для Каранда Галина 

Краще взагалі нікого не кривдити. 

 18.06.2017 16:12  Каранда Галина для © ... 

треба тричі подумати, перш ніж когось образити... 

 18.06.2017 15:28  © ... для Каранда Галина 

Тут я не в курсі. Думаю, він вирішив уладнати справи тільки з тими людьми, які його реально колись образили. 

 18.06.2017 15:27  © ... для Тетяна Ільніцька 

На мою думку, то все наслідки. Наслідки чого? Либонь, постійного нервового напруження. Згадаймо, де найбільший відсоток самогубств – у нібито благополучній Японії. Чому? Через те, що там вони працюють дійсно цілодобово. 

 18.06.2017 08:35  Тетяна Ільніцька для © ... 

Існує поняття твору-симптому, який виявляє типові риси соціуму. У Вас, Богдане, саме такий... На жаль, ледь устигаєш відійти від повідомлення про розстріл в певній американській локації, як з`являється наступне. Страшно... У школі, супермаркеті, біля Білого Дому. Американська жорстокість і "поняття справедливості" справді вражають...

 18.06.2017 07:04  Каранда Галина для © ... 

нда... оце злопам`ятність... як же він, певно, мучився всі ці роки... а якщо йому в автобусі випадково на ногу наступити, - що, теж у список справ??? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +47
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +74
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +81
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +92
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.09.2014 © Тетяна Ільніцька
01.10.2014 © Тетяна Ільніцька
29.08.2010 © Віта Демянюк
16.10.2012 © Істерична Бруталка
06.10.2012 © Тетяна Чорновіл
12.04.2011 © Закохана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди