17.04.2011 00:00
293 views
Rating 5 | 1 users
 © Мирра Лунич

В поезде

Гудит прощаньями последними старый вокзал – 

Свидетель драм людских, он часто видит слезы. 

Это ведь в мелодрамах только никто не опоздал, 

А в жизни – лишь для смерти не бывает поздно. 


Усталый проводник разносит горький чай 

Уставшим пассажирам в полном запахов вагоне. 

И окрик чей-то: «Свет давай-ка выключай!» 

Погасит глаз твоих тепло в стекле оконном. 


Дорожные огни в тиши заливисто кружатся. 

«Так надо!» – зло сжав кулак, шепчу себе. 

Я еще долго буду над собой смеяться, 

Сливаясь с рельсами в угрюмой этой мгле... 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Стихотворение - Вороны. Автор: Мирра Лунич». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Життя поета. Автор: Мірра Луніч».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.10.2011 01:22  Каранда Галина 

ну дуже близькі мені Ваші теми...

Публікації автора Мирра Лунич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо