27.06.2017 07:51
для всіх
104
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Колишня

Приходить до мене вона

Поляти щоб й нагрубить, 

Дістать як мене добре зна, 

Спокійно не міг щоб я жить.


Колишній дружині своїй

Я подарував свою дачу, 

Здавалось живи там й радій, 

Але щось нервує я бачу.


Бо всяко мене обзива, 

Що я вже старий скупердяга

Й звучать всі недобрі слова, 

Це мабуть за дачу подяка.


А мо’ їй приємно кричать, 

Бо хоче щоб з глузду я з’їхав, 

Щоб віршики кинув писать

Й за нею собачкою бігав.


Кричи, не кричи час летить, 

Образи та лайку забуду, 

Кохання ж продовжує жить

Й не тягне колишню до суду. 





м. Київ, 26.06.17.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.07.2017 23:18  Тетяна Чорновіл => © 

Мудрі висновки в життєвому вірші, як завжди у вас.

 27.06.2017 12:55  Борис Костинський => © 

Погано жити на старості повним одинаком, пане Георгію! Ой, погано!