Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.06.2017 08:58Оповідання
 
40000
Без обмежень
© Андрій Осацький

Понеділок

Андрій Осацький
Опубліковано 27.06.2017 / 42333

 

Сьогодні у понеділок в мене виникло бажання завести щоденник. Взагалі то я не дуже люблю понеділки. Я вважаю, що їх придумали фашисти, щоб катувати людей. Це незвичайний робочий день тижня, це якийсь винос мізків. Поміркуйте самі - спочатку вечір п’ятниці, потім така гарна субота и релаксуюча неділя. І тут зовсім зненацька - БАЦ - понеділок! У підсумку сиджу, як овоч на нараді у шефа і розумію, що щось у цьому світі негаразд. Та ще й шеф постійно нагнітає обстановку. Ну, його зрозуміти можна - він турбується, він постійно заздалегідь готується до понеділка. Мабуть, ще з вечора п’ятниці. Можливо, він навіть єдиний, хто чекає його з нетерпінням. Якщо я колись стану шефом, то я, ймовірно, теж покохаю понеділки та буду сам зранку дивитися на підлеглих, як на овочів та спостерігати, як вони повільно пускають корені.

Понеділки я зненавидів ще замолоду, коли проходив військову службу у Збройних Силах. У військах цей день вважався командирським. Вони, тобто командири, приходили на службу дуже рано, коли всі спали і я навіть не уявляю, що вони робили. Мабуть, чекали понеділка. Стояли посередині казарми перед дзеркалом та чекали. Коли я просинався, то перший, кого я бачив - це був командир. Уявіть собі: не мама, не кохана дівчина, не Руслана Писанка з її прогнозом погоди - це був командир. Суворий такий, підтягнутий, випрасований та свіжопоголений, з маленькими такими шматочками газетного паперу з плямами крові на щоці, тому що він поспішав не проґавити понеділок та поранився бритвою. І він теж через усе турбувався. За те, щоб я правильно згідно статуту відкинув свою ковдру на бильце ліжка. Щоб я швидко за сорок п’ять секунд одягнувся, бо я в армії. Та врешті решт вчасно встав у стрій. А мені на той час було лише вісімнадцять років. Шрам на серці та спогади на все життя.

Отже понеділок. Сьогодні я зустрів її, і мій світ перевернувся. У чоловіків таке трапляється, коли вони зустрічають саме її. В них просинається

лицарський дух і геть зносить башту. Я стояв, затамувавши подих, та вона навіть не помітила мого існування поруч. Пройшла ніби котком по бездоріжжю, наче я порожнє місце.

- Хто вона? – запитав я колегу Юрка, котрий про всіх все знав, тому що половину робочого дня проводив у курилці, де обмінювався свіжими ще гарячими плітками та новинами.

- Маша, помічник юриста. Ти що, її ніколи не бачив?

- Ні, - відповів я та повторив її ім’я. – Маша. Яке гарне ім’я!

- Дуже. Головне, що рідкісне, - пожартував мій товариш. - Дивись не закохайся.

- Пізно, - видавив я з себе та глибоко зітхнув.

- Прощавай друг! Вона знаний боєць на любовному фронті. Від її чар вже загинув не один наш побратим, - попередив мене Юрко. – Але ти не переймайся, тебе вона навіть в полон брати не буде. Такі, як ми, мілко плаваємо. Вона полює за жирною здобиччю.

- Це ми ще побачимо, - не погодився я, вдихаючи аромат її парфумів.

Залишок робочого дня я провів у пошуках будь-якої інформації про Машу. Вона була не заміжня. Ну це зрозуміло – вона чекала на мене. Минулого місяця їй виповнилося двадцять два роки. Мені влітку буде двадцять три. Ми майже створені один для одного.

З роботи я вийшов на десять хвилин раніше, тому що вирішив прослідкувати за Машею та дізнатися, де живе моя кохана. Я перейшов на інший бік вулиці та став біля дерева, щоб бути непоміченим. Але якийсь рудий бовдур під’їхав на червоній іномарці до моєї схованки та оббризкав мене водою з калюжі. Я дуже розсердився та вже хотів покарати свого кривдника, але я помітив що Маша вийшла з будівлі. Вона подивилась на мене та посміхнулася. Яка в неї чудова посмішка! Наче в ангела. Дівчина помахала мені рукою та пішла мені назустріч. Я став ніби вкопаний. Дуже швидко відбуваються події. Ми майже не знайомі. Як вона дізналася про мої почуття? Невже це саме те омріяне кохання з першого погляду? Я зібрався з силами та зробив крок до неї. Але все марно. Вона знову пройшла котком крізь мене до цього самого рудого бовдура, який чекав на неї у червоному автомобілі. Вони поїхали геть, а я дістав хустку та почав витирати краплі води з обличчя.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.03.2017 Проза / Казка
Чортеня 2
27.06.2017 Проза / Оповідання
Коли твоя дівчина вагітна…
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Про Новий рік
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Заначка, або Миколина пригода
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Бувальщина
Жартівники
21.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Головне - зберігати спокій
19.11.2017 © Ігор Рубцов / Мініатюра
Листи з минулого
Оповідання
27.06.2017
Короп Карл
27.06.2017
Понеділок
24.06.2017 © КАЛЛИСТРАТ
Вася
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 63  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.06.2017 08:24  © ... для Каранда Галина 

cпасибо.
Это государство мне сделало подарок на моё 16 летие - я как раз переехал жить в Украину из Казахстана)))

Да этот рассказ - часть большого произведения. 

 28.06.2017 10:36  Каранда Галина для © ... 

прикольно.

незвично читати тебе українською)

це і наступні публікації - окремі уривки чогось одного, чи послідовний виклад всього великого тексту? Створити збірку не завадило б... 

А... дійшло, що твій ДН співпадає з Днем конституції)

 гарантований вихідний на дн щороку - вже сам по собі шикарний подарунок!)

ВІТАЮ!:)

тримай квіточку:

 27.06.2017 09:39  © ... для Тетяна Ільніцька 

спасибо
что умею делать, то в основном и использую.... 

 27.06.2017 09:38  Тетяна Ільніцька для © ... 

Про командира - смішно))) І потім ще було кілька моментів. Гумор - Твоє))) Умієш))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +90
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +134
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +131
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +74
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
26.03.2012 © Піщук Катерина
01.04.2012 © Каранда Галина
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди