Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.06.2017 09:05Оповідання
 
50000
Без обмежень
© Андрей Осацкий

Коли твоя дівчина вагітна…

Андрей Осацкий
Опубліковано 27.06.2017 / 42334

 

- Мабуть, я вагітна, - мило посміхаючись, промовила Маша, коли ми тільки-но сіли за стіл у кав’ярні.

Я втратив дар мови та навіть не знав, що відповісти. Але я мусив її запитати:

- Від кого?

- Як від кого? – перепитала кохана та обурено сказала. – Звичайно, від тебе!

Дар мови покинув мене вдруге.

- Як? У нас навіть сексу не було! – вичавив я з себе слова.

У повітрі виникла незручна пауза.

- Ну, який ти товстошкірий! – ще більше обурилась дівчина. Вона кинула шкіряну папку з меню на стіл, зробила нещасний вигляд кинутого напризволяще кошеня та промовила:

- А чому ми не можемо уявити, що я вагітна?

Дар мови покинув мене утрете за останні дві хвилини нашої розмови.

З цього часу ми почали грати у «вагітну».

Маша почала майже щодня дзвонити мені в три години ночі та безневинним голосом повідомляти про свої гастрономічні запити. То їй страшенно хочеться їсти креветки, то їй терміново потрібен кавун або баночка червоної ікри.

Я зривався з ліжка та мчав у цілодобовий магазин за вказаними продуктами. Машенька зустрічала мене на порозі з янгольським виглядом, забирала своє замовлення та на прощання цмокала мене у щічку. Після чого я щасливий на крилах любові відлітав додому досипати. На третій день нашої вагітності, гуляючи у парку, Машенька з радістю мене повідомила, що малюк уже ворушиться у неї в животику:

- Ось, доторкнись, - сказала вона і, узявши мою руку, поклала на свій плоский живіт. - Відчуваєш?

- Так, - відповів я, відчуваючи як від хвилювання потіє моя рука. Користуючись моментом, я обійняв її за плечі другою рукою та захотів поцілувати.

Але дівчина присікла мою спробу новим побажанням:

- Я не можу. У мене токсикоз. Принеси краще склянку пепсі.

І мені довелося галопом скакати у напрямку торгівельного кіоску.

На наступному побаченні доступ до тіла знову був закритий новими заскоками коханої.

- А кого ти найбільше хочеш? Хлопчика чи дівчинку? - запитала дівчина, у черговий раз перериваючи мою спробу обійняти та поцілувати її.

Я відчув себе героєм телевізійної програми "Хто хоче стати мільйонером?". Залишилося відповісти на останнє питання і виграти заповітний мільйон доларів, при цьому, як на зло усі, підказки закінчилися. З надією я подивився по сторонах - може хтось з перехожих мені підкаже правильну відповідь? Мабуть, Бог зглянувся наді мною, почувши мої благання про допомогу, і я побачив перед собою маленького ангела - біляву дівчинку. Абсолютно чарівне створіння, яке йшло з мамою назустріч нам.

- Звичайно ж дівчинку. Таку ж гарну та розумну як ти, - підсолодив я відповідь компліментом.

Маша розцвіла і заусміхалася, але потім несподівано спохмурніла і плаксиво вимовила:

- А я хочу хлопчика!

- Ваша відповідь невірна! - почув я гучний голос ведучого телепередачі "Хто хоче стати мільйонером?". – Нажаль, ви покидаєте наше шоу!

- Добре, нехай буде хлопчик, - погодився я, але вечір вже був безнадійно зіпсований. Мені знову довелося скакати у напрямку кафе за молочним коктейлем. Вислуховувати, який я неуважний і незграбний. Вінцем нашої вагітності став вибір імені нашого майбутнього сина.

- Як ми назвемо нашого первістка? - на другому тижні вагітності я почув наступне питання. Пам`ятаючи точно, що ми чекаємо хлопчика, я вимовив:

- Дмитро.

- Фи, як банально! Був у мене один Діма. Жадібний та тупий!

- Олександр? - спробував я вгадати з другого разу.

- Нііі! Зовсім не те. Я не хочу, щоб його Шуріком дратували, як собаку, - відповіла обурено Маша, театрально заламуючи собі руки.

Я вже подумки зібрався мчатися за черговими солодощами, але моя кохана продовжила роздуми:

- Давай виберемо красиве древнє ім`я? Наприклад грецьке - Калістрат! Чи Сидір! Хочеш Сидора?

- Не хочу. Він римується погано, - відповів я, представляючи себе тримаючим Сидора на руках.

- Да, ти правий, - погодилася зі мною Маша.

- Може Гвідон? Про нього сам Пушкін писав.

Розуміючи до чого хилиться наша розмова, я вирішив піти на хитрість та запитав:

- Машенька, люба. Як звуть твого батька?

- Вова, - вимовила кохана.

- А давай нашого сина Володимиром назвемо на честь твого татуся? Ім`я красиве, древнє. Князя так звали. Пам`ятаєш?

- Пам`ятаю. В мене голова болить. Відвези мене додому.

Увечері Маша подзвонила та повідомила, що вже не вагітна.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.06.2017 Проза / Оповідання
Понеділок
27.06.2017 Проза / Оповідання
Короп Карл
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
18.07.2017 © Кисиленко Володимир / Мініатюра
Тільки ти мене не покидай
18.07.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Нарис
Крайній
18.07.2017 © Ірин Ка / Оповідання
Бідолашні голівоньки
16.07.2017 © Надія / Казка
Ластівки
15.07.2017 © Арсеній Троян / Нарис
Наші дні
Оповідання
29.06.2017 © Арсеній Троян
Каструля-рок
27.06.2017
Коли твоя дівчина вагітна…
26.06.2017 © Ольга Білицька
Вона не вміла казати "ні"
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 38  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.06.2017 10:50  КАЛЛИСТРАТ для © ... 

Рассказ хороший. Только вот женщины, как всегда, легкомысленны! А как было бы красиво - Каллистрат!))))) 

 28.06.2017 10:43  Каранда Галина для © ... 

))))) чи то ЛГ така розумна, чи то ЛГ такий тупий:))) що ж буде далі?!)))


я йому співчуваю!)))

момент вибору імені - супер!)))

сиджу, пнамагаюся придумати адекватну риму до імені "Калістрат")

 27.06.2017 09:38  © ... для Тетяна Ільніцька 

Маша та самая с первого рассказа))))
Я её образ точнее раскрою в других произведениях этой серии.... 

 27.06.2017 09:36  Тетяна Ільніцька для © ... 

Усе, безумовно, смішно і легко читається, але виникає маленьке питання про психічне здоров`я Машенькі... Якби в таку гру грала дівчинка 4-6 років - це одне, але коли дівчинці вже 23... Чи це не Маша із попереднього твору, яка сідала в машину до крутелика? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +12
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +55
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +24
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +48
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
07.07.2017 © Саня Малаш
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
28.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди