Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.06.2017 19:42Мініатюра
 
30000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Коли б свині крила…

Дарія Китайгородська
Опубліковано 28.06.2017 / 42354

Бігати після зливи – не те щоб екстрим, але таки не звичайна пробіжка, бо в лісі все ще стоять калюжі, пісок змило зі стежки, а коріння сосон зрадливо повилазило з-під землі на світ божий і плуталось під ногами, наче живе. Однак Биківняський ліс – це Биківнянський ліс: біжи або сходь з траси, бо на твоє місце на просіці безліч охочих – і пішоходи, і бігуни, й вершники на велетенських гнідих конях, і собачники з купою дзявкотливих створінь. Тому я лише вище підтягнула свої шорти, тугіше зашнурувала кросівки, насунула на вуха навушники і помчала звичним маршрутом, перестрибуючи глибоченькі калабані та відчуваючи від цього неабиякий кайф.

«Сьогодні в мене біг з перешкодами, – роздумувала я, красиво й високо перелітаючи через десяту калюжу. – Хто б міг подумати, що я, як справжній легкоатлет, навчуся на бігу, не знижуючи швидкості, вписуватися в повороти, групуватися перед стрибком і приземлятися в наміченому місці!» – продовжувала я бігти і одночасно пишатися собою. А музика в навушниках ще додавала ритму і примушувала рухатися в такт, підвищуючи й без того чималий темп.

Так я добігла до примітної сосни, яка позначала середину маршруту – і тут на мене чекала несподіванка. Стежка виявилася заблокованою величезною гіллякою, яку вочевидь зламав вітер під час грози.

«О, як круто! – подумала я. – Зараз візьму ще й цей бар’єр!» – і ще наддала швидкості, щоб, гарненько розбігшись, перестрибнути і зламане гілля, і величезну баюру, посеред якої воно лежало.

І ось я лечу над брудною водою і гілляками і розумію, що таки Акелла цього разу промахнувся і до краю калабані банально не дотягне. Тому починаю відчайдушно розмахувати руками, наче таки справді збираюся полетіти, сподіваючись, що це допоможе мені приземлитися хоча б на краєчку баюри, там, де менше води. Бо дуже вже не хочеться набрати повні кросівки – ще ж половина маршруту не пройдена.

Але дива не стається: я потрапляю в калюжу – і не просто ногами, а ще й умудряюся послизнутися й приземляюся точнісінько в багнюку всім своїм п’ятим елементом… Як кажуть у нас на Поділлі, погане порося і в посуху болото знайде. А тим паче в дощ ;)

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.06.2017 Проза / Мініатюра
Романтика метро
30.06.2017 Проза / Мініатюра
Мовчання - золото
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
04.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (22.)
27.11.2017 © Панін Олександр Миколайович / Казка
Дизайнерка
25.11.2017 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Микитка
25.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (21.)
Ой, чи біг, чи не біг...
20.04.2016
Ранкові дива
21.06.2017
Вершник без голови
28.06.2017
Коли б свині крила…
07.07.2017
Секс у великому лісі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 95  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.06.2017 18:47  © ... для Тетяна Ільніцька 

На стадіоні, безумовно, комфортніше, бо маршрут облаштований, якісь доріжки, зручності... Але одноманітність... А ліс завжди різний, навіть якщо нема ніяких пригод. Та й бігати тут важче, що означає, що ефект буде крутіший ;)

А щодо сміятися з себе - це легко :) Жартуючи чи іронізуючи, я найбільше бояся когось образити, а про себе все знаєш :)

 29.06.2017 00:10  Тетяна Ільніцька для © ... 

Подобаються люди, які можуть посміятися з самих себе)) От подобаються і все)))) Класно! У нас на стадіоні проблем нема після дощу, хоча, з іншого боку, не так цікаво бігати. Хто знає, що краще? Як на мене - стадіон, але коли читаю Ваші дописи про ліс і різні пригоди, починаю сумніватися))))

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +101
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +156
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +83
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди