Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.06.2017 11:35Оповідання
Про молодість  Про мої мрії  Про друзів  Про музику  
00000
Без обмежень
© Арсеній Троян

Каструля-рок

Арсеній Троян
Опубліковано 29.06.2017 / 42359

- Так, завтра починаємо репетицію, — діловито повідомив Сан Санич якось у четвер.

Ну ми і почали. Щоправда, я не вмів грати на жодному інструменті. Але в нашій групі якраз бракувало барабанщика. «Нічого складного там немає, — запевнив мене Сан Санич, який жодного разу не грав на ударній установці. — Головне — тримати ритм».

І ми почали. Це був четвер, в Універ приїхав якийсь відомий письменник, другої пари — історії барокознавства та лічби поєдичної — не було, наші конспекти нікому не потрібні, тому ми з Димом ні світ ні зоря об 11 годині приїхали до Сан Санича на квартиру, яка відсьогодні стала репетиційною базою.

— Ну що проходьте… — як завжди, депресивно протягнув Сан Санич.

Судячи з його кислого виразу обличчя, він відучора уже почав вагатися, чи потрібна йому група, адже він і сам дає регулярні сольники для кота, та і якось ліньки і тд, і тп. Це помітив не лише я, бо Дим мало чи не з порога запропонував почати репетицію. «Правильно, — подумав я. — Що якщо передумає? Нафіга було в таку рань прокидатися?».

Сан Санич зітхнув, кивнув опущеною головою і пішов у свою кімнату за гітарою.

— А ти що, сам? — крикнув я йому наздогін.

— Так, мати на роботі, батько у відрядженні, — через хвилину відгукнувся Сан Санич, чимось грюкаючи. — Та де ж вона … Ви сідайте поки в залі, я десь гітару присунув.

— Добре, що хоч хтось з нас присуває, — чи то пожартував, чи на повному серйозі сказав Дим, вмощуючись на дивані і розчохлюючи свій інструмент, тобто гітару.

Доки Сан Санич вивчав усі не надто чисті кутки та інші цікаві місця своєї кімнати, ми не сумували. Дим з розумний виглядом водив п’ятірнею по грифу, імітуючи не дуже пристойний жест, і ржав, бо йому це здавалось смішним. Натомість я спочатку розглядав велике фото Хетфілда з «Металіки», яке стояло в серванті поряд з фотками маленького Сан Санича, а потім знайшов на кріслі кота, який мирно собі спав, спробував посадити його собі на коліна, але той зашипів і втік досипати в кімнату батьків.

Нарешті Сан Санич з’явився до нас зі своїм інструментом — радянською, темно-сірою електрогітарою.

— Ой, а це ж ти без інструмента… — запереживав про мене Сан Санич.

— Та я… та той, — почав я.

— Ні, ні, як домовлялись, — мовив Сан Санич. — Ти будеш у нас барабанщиком. Лише поки ми не маємо коштів на барабани. Я думаю, з часом …

— Так нехай каструлі візьме з кухні, — загиготів Дим.

Але Сан Санич не сміявся. Він дивно глипнув на Дима і пішов на кухню.

— Та я ж пожартував… — кинув йому навздогін Дим, але не завершив фразу, бо розреготався, як на концерті «Аншлагу».

Сан Санич повернувся в залу з двома, нещодавно помитими емалевими каструлями.

— Ну от, — ніяковів він, крутячи каструлі, з яких на старий килим капала вода. — Витерти трошки і…

Дим від реготу мало не впав з дивану. Я почухав голову:

— А якщо виступати, то теж з цим?

— Ні, — рішуче вимовив Сан Санич. — Це лише для репетицій. Запишемо кілька пісень, заробимо грошей, купимо нормальну барабанну установку. Я в нас вірю.

— Слухай, а нічого що я в очі не бачив жодних барабанних установок? — запитав я.

— Нічого, — там само рішуче відказав Сан Санич, тицяючи мені каструлі. — Ти, головне, слухай і намагайся потрапити в ритм.

Я зрозумів, що всі мої аргументи розсиплються перед раптовою рішучістю Сан Санича, як картковий будинок, і тому з покірністю взяв свої нові «інструменти». Каструлі були мокрі і холодні, і я почав витирати їх подолом футболки.

— Ну пофіг, каструлі так каструлі, — нарешті припинив ржати Дим.

Він і Сан Санич взяли гітари, я підніс руки над каструлями.

— Так, а що ми будемо грати? — запитав Дим.

— Ну… — протягнув Сан Санич. — Я не знаю… О, давайте оце…

І він зіграв кілька акордів боєм.

— Що це за пісня? — поцікавився Дим.

— Моя, — радісно сказав Сан Санич. — Вранці написав. Називається «Знищити і знайти».

— Ти й текст встиг накидати? Теж вранці? — почав глузувати Дим.

— Так, — не вловивши дотепу, відказав Сан Санич і Дим враз посерйознішав.

— А от вчора я написав оце, — увійшов у смак Сан Санич і зіграв щось схоже. — Називається «Правосуддя не для всіх».

— Круто, — захитав головою Дим. — Але я це вже десь чув. Як і назву попередньої пісні.

— Ну так, — невдоволено сказав Сан Санич, — це дуже точні кавери «Металіки», ну і що?

Решту години Сан Санич хвастався своїми музичними шедеврами, теревенив з Димом, той дрочив гриф, нарешті ми-таки почали щось грати, я стукав по каструлях, бризки з них розлітались у різні сторони, Дим ржав, Сан Санич теж, на шум з кімнати батьків вийшов розбуджений і невдоволений кіт, який, побачивши двох ідіотів з гітарами, що ржали, і одного, котрий несамовито гамселив по каструлях, на мить закляк, а потім дременув назад.

Одним словом, процес ішов. У п’ятницю наша майстерність раптово і якісно зросла, ми почали грати легкий блюз-рок, Сан Санич пробував лабати довгі соло, і наша група тоді називалась «Троє і каструлі». У суботу справи пішли краще. Ми грали рок-н-рол, Диму вдавалось мутити прикольні ритми і скакати з гітарою по кімнаті, і наш гурт мав назву «Каструлевий Елвіс». У неділю ми перейшли на неважкий тяж і створили ню-метал гурт під назвою «Парк Каструль»: гітара Сан Санича видавала депресивно-важкі звуки, Дим відпустив дреди, а я вдало прийшов на репетицію в «Адідасі». Понеділок виявився дійсно важким днем, адже ми стали дез-метал-гуртом «Каструля канібала». У вівторок грали блекуху в «Діти Брудної Каструлі», у середу нас відпустило і ми знизили градус до готики у своїй «Каструлі для вампіра». У середу їбашили дум-шансон, блять, з елементами класики і джазу, Сан Санич, як Даймбег, пускав слину на гриф, Дим в костюмі середньовічного монаха лупашив гітарою по телевізору, мої каструлі плювались іскрами і борщем, все летіло к єбеням, кров, матюки, голі цицьки, і лише Джеймс Хетфілд осудливо дивився на нас з-за скла серванту.

І от уже в четвер ми зібрали всі речі, гітари та каструлі і вирушили в аеропорт. Летимо грати на Rock am Ring. Днями на нас вийшов їхній орг — Отто-Шмотто ван дер Хуй — котрий запросив нас виступити на розігріві в Сліпкнот і Раммштайн. Ми, звісно, погодились. Прощавай, Універ, прощавай, кіт, прощавай, кончений гуртожиток, прощавайте, смердючі люди в метро. Ми тепер — зірки, ідіть всі в дупу, каструля-рок — рулз.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.06.2017 Проза / Бувальщина
Прищ на ср_ці
03.07.2017 Події / Культурна подія
Харківські літературні тусовки: від Слему до Спілки письменників
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Про Новий рік
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Заначка, або Миколина пригода
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Бувальщина
Жартівники
21.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Головне - зберігати спокій
19.11.2017 © Ігор Рубцов / Мініатюра
Листи з минулого
Оповідання Про музику
29.06.2017
Каструля-рок
12.03.2016 © Марина Життєва
Дорогою 4
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 76  Коментарів:
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +90
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +134
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +131
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +74
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди