Думи мої...

Думи мої, думи, 

Що робити з вами

Вами й нині в Україні

Ганяють як псами, 

Потішаючи Тараса:

“Збулося! Збулося!

І тебе в Вкраїні вольній

Згадати б здалося!”…

І згадають – поламають

Ребра і ключиці.

(Бо ж не кожен право має

Святкувать річниці).

Кинуть квіти до підніжжя, 

І на тому стало…

Реве-стогне Дніпр широкий –

Кайдани прорвало!

Встань, Тарасе, із могили, 

Глянь на гори-кручі:

Вже у вільній Україні

Знов реве ревучий!

Тягнуть хлопці думи-криці

В столицю возами:

Ще не вмерла Україна!

Слово правди з нами!

Не схоронять їх в Таращі

Підставні дурмани.

Встаньте, думи Тарасові, 

Ми підем за вами!

Пута зірвемо облудні, 

Розвієм тумани, 

Слово правди запанує

Навіки між нами!

березень 2003 року

березень 2003 року