Євангеліє в сто п’ятдесят ватт
Коли дивитися довго на стелю, вам відкриється незвіданий загадковий світ. Кожна пляма, кожен відтінок кольору оживає. Оживає… Лампа, яка вкручена в керамічний патрон, світить як сонце, сонце в сто п’ятдесят ватт… Власне покірне сонце. Це ж чудово, правда? Бо хіба ж бути богом, який може запалити та загасити сонце лише рухом пальця не чудово? А мати власне сонце?...
Але… Дивно, коли шукаєш втіху в тому, що маєш лампочку, яку ще здатен увімкнути. Бо все інше вже якось набридло. І, як богу, хочеться потопу. Змити всіх і все, почати все спочатку. Але… Але все одно залишиться кожній тварі по парі, і праведники знов культивуватимуть грішників. І серед мільйонів грішних знайдеться знов пара праведних… І знов все спочатку.
Думалося лишити пару грішників. Але… Але як ту пару виділити з мільйонів інших таких самих?...
Гадаєте у гріха є градація? Хтось грішний більше, а хтось менше? Ні… Вбивця такий же грішний, як і злодій; брехун - як прелюбодій… Всі однаково грішні.
А що ж праведні? Я тепер знаю… Вони теж грішні. Просто вони вміють обманювати богів.
>м. Одеса, 04.07.2017 р.
06.07.2017 18:26 
