Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.04.2011 17:25Вірш
Для дорослих  Про війну  
21000
© Борейко Петро Васильович

Повстанська могила

Пам’яті повстанцям

Перші кроки

Гей вояку сивочолий, 

Чом ти зажурився 

Чи згадалось щось із болем? 

Чи з кимось сварився? 

 

Так, сварився я з думками, 

Що в голову лізуть, 

Як боролись з ворогами, 

Наші хлопці з лісу 

 

Наші хлопці - патріоти, 

Сини України 

Не з примусу, а з охоти, 

Хотіли Єдину… 

 

Наші хлопці - то повстанці, 

Й батько наш Бандера 

Били руських, били німців, 

З гаслом «Ще не вмерла…» 

 

Наші хлопці – добре знали, 

Як ворога гнати 

Їх багато – наших мало 

Та дух не зламати 

 

Наші хлопці – душі щирі, 

Терпіли невзгоди, 

Холод, голод, в лісах сирість, 

Служили народу 

 

Наші хлопці – молодь наша, 

І я разом з ними 

Кожен випив гірку чашу, 

Багато хто згинув 

 

Наших хлопців, хто з них згинув,  

Тайком поховали 

Друзі вірні, а з родини, 

Могил їх й не знали 

 

Ви прощайте, хлопці наші, 

Така Ваша доля 

Наше діло не пропаде 

Ми здобудемо волю 

 

Ті могили, з вояками. 

Ще й зараз знаходять 

І тепер вони з хрестами, 

До них рідні ходять 

 

Нашим хлопцям – вічна слава, 

І пам`ять народу 

Жива вона, не пропала 

Цінуємо свободу 

 

Мені бог дав ще змогу жити, 

Раненим був, мене й взяли 

«Стрибкам» вдалось мене схопити, 

В тюрму сибірську повезли 

 

А в тій страшній тюрмі сибірській, 

Страждали й мучились всі ми 

Про нас подбав режим «совітський», 

«Бандера должен гнить в тюрме» 

 

І тільки дух наш, непокірний, 

Нас всіх держав, нас всіх живив, 

До волі шлях обрали вірний, 

Із нас ніхто ще не схибив. 

 

І мучили «кати радянські» 

Нас Українців в «Сибірах» 

Хотіли вбити дух повстанський. 

В проклятих богом таборах 

 

Нас катували би й надалі, 

Хотіли знищити усіх 

Та ба, сконав «товаріщ» Сталін, 

І нас зоставили в живих 

 

Амністія була велика , 

Державний траур по «вождю», 

Тираном був, - не чоловіком, 

Він і зараз в пеклі, не в раю. 

 

Потроху нас вже випускали, 

З страшних радянських таборів, 

Багато друзів повмирало 

Щасливі ті, хто з нас вцілів 

 

Отримав волю й я, нарешті, 

Та громадянства не дали 

Десяток літ пробув в арешті, 

Вернутись в дім ми не могли 

 

Та й вся сім`я моя і родина, 

Розселена по «Сибірах» 

За те, що виховали сина, 

Рубали ліс, мерзли в снігах. 

 

І повернувсь я на Вкраїну, 

Аж в шістдесятих, восени, 

Батьків нема, нема родини 

Пропали всі, з чиєї ж вини? 

 

Мені, як «ворогу народу» 

Роботу добру не дали, 

«Кому, бандітскому уроду»? 

Колгосп прийняв, в колгосп взяли 

 

Колгосп – не табір наш «колимський» 

Де працювали задарма 

За пайку хліба й суп прокислий, 

Страхів в колгоспі цих нема. 

 

Колгоспи наші, в щістдесятих, 

Були, як завше, всі в боргах 

Всі люди бідні, без зарплати 

Рахунок вівся в трудоднях 

 

І час спливає непомітно, 

За роком-рік, весна, зима 

Зістаривсь я, це вже замітно, 

На пенсію вже йти пора. 

 

Та пенсія, хоч і невелика, 

Та все ж підмога на селі 

Для вже старого чоловіка, 

Котрий трудився на землі. 

 

І раптом, як той грім із неба, 

Союз розпався - був, й нема! 

Кінець «комуні» - так вам й треба! 

Моя держава, ти – сама!! 

 

Сама ти вже, моя країно 

Москва для тебе – не указ 

Живи щасливо, Україно, 

За тебе гордий кожен з нас 

 

Нарешті, все ж таки діждались, 

Через роки й табори, 

Ми мріяли, ми сподівались, 

Щасливі ті, що дожили. 

 

Та це не те, не наша воля, 

Яку ніхто би й не хотів, 

Могла би бути інша доля, 

Народ здобути не зумів 

 

Це все не те і ми не раді, 

За що ж тоді страждали ми? 

І зовсім другі в нас при владі. 

Котрих і навіть й не ждали. 

 

Однак не так, як ми хотіли, 

Ми не учасники війни 

Хоча боролись, в тюрмах гнили, 

Ми є «народу вороги». 

 

Це ж хто не хоче нас признати? 

Ми ж били німців, москалів 

Чи президент, чи депутати, 

А може «Кремль їм не велів?» 

 

Я не кажу про тих, нещасних, 

Котрі голодні, босі, злі 

В важких боях, в атаках частих, 

Прогнали ворога з землі. 

 

Вони це з честю заслужили 

«Війни учасник», «Ветеран», 

Прогнали німців, край звільнили, 

Солдат, підпільник, партизан. 

 

Любити край – це справа честі, 

Ми теж боролись й не здались 

Коли ж признають нас нарешті, 

Чи дочекаюсь я колись? 

 

І ніби є, вона, та воля, 

А справедливості – нема. 

В нас, ветеранів, різна доля 

Бо розділила нас війна. 

 

Війна, проклята, розділила, 

Одних на схід, других – в ліси. 

Мільйони в землю положила, 

Страшні тоді були часи 

 

Нікому зла я не бажаю, 

Часи пройшли, забуть пора, 

Хіба для себе щось згадаю, 

Не вмерла пам`ять – ще жива! 

Brescia (BS) ITALIA 14.01.2011
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.04.2011 Поезії / Вірш
Мені наснився рідний дім
17.04.2011 Поезії / Вірш
Я їду до дому
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.08.2017 © Олександра / Вірш
Я стану твоїм зенітом
22.08.2017 © Наталія Старченко / Вірш
Невже
22.08.2017 © Георгій Грищенко / Вірш
Космос
22.08.2017 © Георгій Грищенко / Вірш
Їхав дядько
22.08.2017 © Олена Коленченко / Філософський вірш
Ніколи не шкодуйте добрих слів
Вірш Про війну
18.04.2011
Повстанська могила
17.04.2011
Повстанська могила
11.04.2011 © Лані
Шлюбна ніч моєї бабусі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.67 (МАКС. 5) Голосів: 3 (2+1+0+0+0)
Переглядів: 672  Коментарів:
Тематика: Вірші, про війну, повстанці
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +40
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +49
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +73
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +33
ВИБІР ЧИТАЧІВ
28.09.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
08.02.2012 © Серж
02.04.2016 © Світлана Нестерівська
26.09.2011 © Колядко Оксана Валеріївна
03.05.2011 © Наталі
22.03.2013 © Дебелий Леонід Семенович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди