Диво-дивне
3. Ламала голову Любочка, − як вивести колишніх владних злодюжок на чисту воду. У них все прикрито такими ж самими прокурорами та суддями. Інформація прихована… Раптом її осінило. Ото буде чудо!
Завітала героїня на зону, браття. Там і посміювались над її реформами, і любили водночас, називаючи поблажливо – Мамою. Та й скликала Любця Віче. Гордими стали зеки, що за рівних всякому їх має, не дивлячись на хиби у житті. Зібрались в кімнаті з дзеркалами, та про трансляцію для непосвячених не забули, щоб так-би мовити, все по чистяку, без домислів і звинувачень потім. І на загальноукраїнський цілодобовий канал, що висвітлював кожну владну дію, не забули вивести.
Сидять вісім пап і дивляться з-під лоба на Маму. Знають вже, що провокацій вона не робить, бо чесна, але й з владою їм якшатись не можна. Такого ще не було… Розгублені, хоч з вигляду – вовкулаки.
А Любця лагідним таким голосом :
− За допомогою я до вас. Справа добровільна. Якщо хочете послужити Україні і собі самим, то збирайте військо. Знайдіть серед своїх економістів, юристів та аферистів всяких. Та й виведіть-но колишніх, через діяння яких долі ваші покалічені, світогляд жорстокий сформований. Не для користі, панове, для справедливості. Хто участь в битві приймати буде – той вільний. Але ж слово дати мусите перед всім світом і Богом. Поки боротися будемо, − тут будете, під цілодобовою охороною… Відповідь чекаю вже, без зайвих роздумів.
Що тут скажеш? За стіною було чути радісні крики і ритмічні руко плескання. Без слів було відомо, що військо вже готове. Нанімо папи попереглядались між собою і найстарший мовив:
− Треба, так треба.
… Через пів року документація для конфіскації була готова. Ще через місяць Україна повністю розрахувалась з боргами і стала ВІЛЬНОЮ.
Любця прийняла закон про моментальну передачу свого голосу і вибору для кожної людини. Через любий банкомат і картку з ідентифікаційним кодом. Голоси відкриті на екрані. Кожна думка береться до уваги. Все обробляється науковцями і вираховується оптимальний варіант рішення.
Президент більше не одноосібний рішала. Тепер з народом. Як Мама.
Відродились українці, про силу згадали, що в жилах тече. Тепер від них залежить як будуть жити їхні діти. По совісті. Вільні. З талантами небаченими і руками золотими… Для себе ж!
