Ніколи
Наталі Петровій
Мені ніколи не забуть
Оті чарівні оченята,
Що вперше змусили кохати
Та й досі душу стережуть!
Мені ніколи не вернуть
Оті найперші поцілунки,
Оті наївнії стосунки,
В яких і досі МОЯ суть.
Мені ніколи не зайти,
Удруге, у ту саму річку,
Ту саму запалити свічку
Й те саме серденько знайти...
Та і нащо у ту ж ріку
Іти і там шукать до віку
Сліди колишні на піску -
На світі ж є і інші ріки!!!