Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.04.2011 18:04Вірш
До дня незалежності України  Для дорослих  Про Україну  
54010
© Борейко Петро Васильович

Історія наша

Роздуми над історією нашою

Перші кроки

Історія наша – це є пам`ять народу, 

Що приходить до нас із далеких часів 

І письменні мужі із чернецького роду 

Це ж писали для нас, для прийдешніх віків 

 

А відомий із них, як той Нестор наприклад, 

Що літопись свою «повість врємєнних літ» 

Написав він для нас, історичний свій виклад, 

Це ж нам пам`ять віків, залишила свій слід 

 

Так чому ж я згадав про ченця - літописця? 

Бо писав він від правди, а не під заказ 

І події часів тих, незалежно від місця, 

Він від себе писав – не підказував князь 

 

А історія наша – це історія правди, 

Це життя наших предків з тих прадавніх часів, 

На їх землі слов’янські, зазіхав ворог завжди 

Народ брався до зброї – проганяв ворогів 

 

Історичні події – це літопись народу, 

Це є правда життя із минулих віків 

Від набігів татар і князівських походів, 

До буремних подій із останніх років 

 

Час проходить, роки, за століттям століття, 

Вибрав долю народ і життєвий свій шлях 

І у мирні часи і часи лихоліття, 

Шлях завжди був із нами, шлях був у наших серцях 

 

Історичні події - це відкрита всім книга, 

Вона вчить молодих, як любити свій край. 

Та на жаль, розказать їм ще багато не встигла, 

«Білих плям» в ній багато, на превеликий наш жаль. 

 

«Білі плями», на жаль, є в історії нашій, 

Бо писалось завжди, на догоду властям 

І народний герой, наймужніший найкращий, 

Був як зрадник для нас, як слуга ворогам 

 

Фактів мало дійшло із глибин тих столітніх, 

Де ж там правда – де ні, нам непросто знайти 

А події часів, трьохсотрічних, новітніх? 

Всі в вигадках вони в балачках пустих 

 

Я належу до тих, що росли при системі, 

Вона вчила всіх нас, як любить СеРеСеР, 

Комсомольці, вперед! Будьте завжди натхнені! 

Ленін завжди живий в серцях наших, - не вмер! 

Національний наш дух - ця система вбивала, 

Непокірним борцям - заслання в таборах 

Нашим вірним синам-вічна пам`ять і слава! 

Їх ж багато було-і тепер, й при царях. 

 

За царизму були, як завжди , наймолодші, 

Бо Росія, як мати, і як старша сестра 

Та невже засліпив хміль Богданові очі? 

Може, був він глухий, й не бажав нам добра? 

 

Це ж нам зараз в серця й закрадається сумнів, 

А чи й справді потрібна нам була ця війна? 

І віки вже пройшли, був же й час для роздумів, 

Тож яка тоді правда, що нам скаже вона? 

 

А ця правда проста і болюча до щему, 

Раптом як розгорілась визвольна війна? 

Лях Чаплинський поцупив Богдана наречену. 

А Богдан всім помстився, і помстився сповна. 

 

Але вийшло не так, як хотілось гетьману, 

Із маленької помсти – величезна війна 

І криваві повстання пронеслись ураганом, 

Це була ляхам помста, і народна й страшна. 

 

Нам російські царі обіцяли підтримку, 

Й «козацькії вольності» не «ущемлять» 

І схопився «Богдан» за рятівну соломинку, 

Сам і рішив – «малоросів» з «Москвой» об’єднать. 

 

А ця «вольность» козацька лиш була на папері, 

В договорі писалось, що все буде гаразд 

Всіх козацьких послів виставляли за двері, 

Бо козацькі посли для Москви – не указ. 

 

А Виговський Іван – це наступник Богдана, 

Дипломат і політик ще й блискучий стратег 

Руське військо розбив, - честь йому за це й шана, 

Не говорять про це, тай в книжках не знайдеш 

 

Та найбільше з усіх – це зганьбили Мазепу, 

Бо він зрадив Петра, перейшов в шведський стан. 

А для нас - він герой, син козацького степу, 

Він боровся з царем, щоб здолати обман 

 

Гетьман бачив, що цар не здержав слова свого, 

І козацтво було вже як ті кріпаки 

Та й поклявся Іван перед Господом Богом, 

Що їм воля буде, і буде навіки 

 

Та на жаль, не зумів – цар здобув перемогу, 

Військо шведське, однак, з поля бою пішло 

Гетьман ждати не став і пустився в дорогу, 

Щастя близько було, та до нас не дійшло 

 

Це ж для нас, для людей, він хотів якнайкраще, 

Щоб ми вільні були, і щасливо жили 

Він був геній, він знав, що будемо пропащі, 

Бо ми втратили все, а здобудь не змогли. 

 

Мазепинські гріхи для Петра непростимі, 

Й відлучити від Церкви Патріарху велів 

А Синод це й зробив і піддав анафемі, 

Й прокляв навіки – цар же цього хотів. 

 

Цар Петро зруйнував ще й Батурин – столицю, 

Не було в них війни - не ждали там гостей 

По приказу наслав на них Меншикова - вбивцю, 

І князь винищив всіх – двадцять тисяч людей. 

 

А Батурин зрівняв, князь проклятий з землею, 

Це все помста була, а цар мститись хотів 

Князь вбивав всіх підряд, всіх - сім`ю за сім`єю, 

Кати знищили всіх, з них ніхто не вцілів 

 

Цю ганебну різню в нас замовчують й досі, 

Адже правду писали, як завжди, під заказ 

Тим подіям в книжках, сторінок не знайшлося, 

На ці речі й тому, різні погляди в нас. 

 

І ось так, вже віки, проклинають гетьмана, 

Бо він зрадив царя, значить зрадив він нас 

І ми вірили в це, жили завжди з обманом, 

Але правда прийде, ще настане цей час. 

 

На Мазепи гріхах не зійшовся світ клином, 

Цар помер вже давно, та не в цьому тут річ 

На російський престол «возвели» Катерину, 

Це ж вона, шльондра прусська, зруйнувала нам Січ. 

 

Зруйнувала нам Січ, Запоріжську державу, 

Сплюндрувала святиню волелюбних братів 

Де в часи всіх незгод, під гетьманську булаву, 

Гуртували завжди, нас братів – козаків 

 

Наша вольниця - Січ й запоріжське козацтво, 

Ти , як кістка в горлі, для російських царів 

Козак вільний завжди – завжди вільний від рабства, 

Їх й лякала весь час, волелюбність братів 

 

Так й не бачили ми , більше «вольностей» наших, 

Що за них, ще тоді, підписався Богдан 

Нарівні не були, - завжди мали ми «старших» 

Не давав нам їх цар, і не дав би й султан. 

 

 

Та й сімнадцятий рік не приніс нам полегшень, 

Більшовизм вбив царя й сколихнув «старий світ» 

Ми ждали нових змін, ми ждали нових звершень, 

Ми всі волю ждали, - а прийшов новий гніт. 

 

Більшовицький терор – більш страшний від царизму 

Вічна слава УГА і борцям УНР 

Тисячі полягли, за Вкраїну – вітчизну, 

Не говорять про це, віддавна й дотепер 

 

Так, мовчать й дотепер; зрідка можна десь чути, 

Як під Київ прийшов «красний» кат Муравйов 

Гімназистів всіх вбив – аж тоді впали Крути, 

І по трупах дітей він в столицю ввійшов 

 

Не вдалося тоді повернути нам «вольність»  

Більшовизм, як дурман, розповсюдився скрізь 

Хто з нас волі хотів - в табори йшов, натомість, 

Пролились ріки крові – пролилось море сліз 

 

 

Більшовизм не хотів, щоб народ йшов до храму 

Щоб без Бога жили, бо вже Бога нема 

Й служитель Христа, чи служитель ісламу, 

Піддавались гонінням, натерпілись сповна. 

 

Більшовизм руйнував наші славні святині, 

Для них Церква була – як на оці більмо 

Й руйнували дотла – і в Москві й в Україні, 

Це ж монголів нашестя так зробить не змогло. 

 

Патріарх не сприйняв той режим більшовицький, 

Вже старий був Тихон, вічна пам`ять йому  

Піддав критиці він, весь той «зброд сатанинський» 

Чека й вбило його, за оцю ж справу святу. 

 

Під тридцяті роки став правителем Сталін, 

І жорстокість його перевершила всіх, 

«Вольностей» не було, не буде й надалі, 

Сталін думав про це, людей нищив, як міг. 

 

Україну любив - як дворняга пес кішку, 

В тридцять третім зробив для нас голод страшний 

Це ж мільйони людей в тім сумнім, для нас, списку 

Як нам знати їх всіх? - відлік ж часу значний. 

 

 

Це ж ніхто не писав про ті страшні свавілля, 

Як народ вимирав в ті голодні роки, 

Люди їли людей - це ж було божевілля. 

Вічна пам`ять всім вам, пам`ять вам на віки! 

 

 

В катуванні людей досягли теж прогресу, 

Мали армію вбивць і ГУЛАГ й НКВДе 

Скільки ж нас полягло від так званих, репресій, 

В безіменних могилах, хто ж їх зараз знайде? 

 

 

Не вбивали людей, так ніде, в цілім світі, 

Просто так, нізащо, просто так, задарма, 

Слово лишнє сказав, й хтось тебе запримітив, 

Вже й по тебе прийшли, твоє місце - тюрма. 

 

А в тюрмі, в ті роки, довгий час не держали, 

Бо ж ти «Вольность», хотів, ти ж про це говорив, 

«Тройка» справу вела – це ж тебе й розстріляли, 

Хто, щасливий, вцілів – в Бога жити просив 

 

Хтось, щось думав не так - він був «ворог народу» 

«Батько» Сталін любив ці прокляті слова 

Для одних - це був страх; дехто – мав ще й вигоду 

Бо міг здати властям, просто так, задарма 

 

 

Натерпівся наш люд тих свавіль більшовицьких, 

Але дух вільнодумства, був живий – не вмирав 

Ми ж бо вільний народ, ще з часів тих - «Хмельницьких» 

В договорі ж було – щоб ніхто не «ущемляв» 

 

Сталін тих не любив, хто родивсь українцем, 

Бо в воєнні роки, в час визвольних змагань 

УПА вела бої; з москалями й з німцем, 

Прийшов час боротьби, час, народних повстань 

 

Та на жаль, не збулось, не були ми вже вільні, 

Сталін знав, що робить, кинув військо на нас 

Бої були тяжкі, сили дуже нерівні, 

Слава вам, воякам, ми всі горді за вас! 

 

Пропаганда всіх нас ворогами зробила, 

Хто боровся й ще жив - всіх погнали в Сибір 

Де в умовах страшних, смерть їх часто косила, 

Гіркий спомин в серцях, з тих далеких ще пір. 

 

Пропаганда була в ті часи страшна сила 

Вона вчила любить більшовизм й СеРеСеР 

На Схід й Захід всіх нас, наш народ поділила, 

«Западняк», ти – «бандера», - скажуть вам ще й тепер. 

 

Так, Бандера для вас – ворог ваш , найлютіший, 

Ви боялись його, він вам снивсь по ночам 

Наш народний герой, наш борець найславніший, 

Вічна слава йому, й його добрим ділам. 

 

Все життя своє він- присвятив Батьківщині 

Національних всіх прав і ідей був стратег. 

Світла пам`ять йому – він в серцях й понині, 

Мало жив наш герой, та багато що встиг. 

 

Друзів вірних його – наших славних повстанців, 

Генерала «Чупринки» легендарних бійців 

Шанували їх всіх , доленосних посланців, 

Й полягло ж їх в боях, мало хто з них вцілів 

 

Їх підпілля жило ще в роках п`ятдесятих, 

Поріділи ряди, та стійкий дух їх не впав 

Ворогів була тьма - ніде яблуку впасти. 

Їх мертвими брали – бо ж живий ще стріляв 

 

 

Вже й років пронеслось, слава Богу, з піввіку, 

Ми в єдиній сім`ї, чи то б пак – в СеРеСеР 

Вже повстанців нема – комуністам на втіху, 

КДБ в нас не спить – їх шукає й тепер 

 

 

Я б хотів ще згадать тих борців , з шістдесятих, 

Що за «право людини», голос свій підняли, 

Їм те, право й дали – жить в бараках дощатих, 

Більшовизм не прощав вільнодумства у них. 

 

Вони теж, в таборах, горя того пізнали, 

Стаж тюремний сягнув більше тридцяти літ, 

Вбили Стуса кати, в сиру землю загнали, 

Їх звільнити з тюрем домагався весь світ. 

 

«Вольність» наша прийшла , тихо так, непомітно, 

Горбачов, перший з усіх – «Розвалив» СеРеСеР 

Й «тройка пьяных друзей» - це ж було всім замітно 

В біловежських кущах розійшлися з тих пір. 

 

Й розійшлися вони, кожний в рідну державу, 

Де зберігся ще лад, що зручний був для них. 

Але й зміни прийшли, твій язик вже мав право, 

Й сказати десь, щось, але – не проти всіх! 

 

Наша «вольность» прийшла – ми вже маєм державу! 

Але щось тут не так, так як мало би буть 

Нас в Європі не ждуть – чи ж заслужим це право?, 

Ми ж в Союзі були - мо за це й не беруть? 

 

 

Ми в Європу ввійдем – це питання лиш часу, 

Вона візьме в свій дім - і все буде гаразд 

І напишуть її, цю Історію нашу, 

Де вся правда буде – не брехня під заказ. 

Brescia (BS) ITALIA 17.01.2011
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.04.2011 Поезії / Вірш
Душа слов`янки
17.04.2011 Поезії / Вірш
Роздуми безробітнього
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Тремтять дороги памороззю сизою
03.12.2016 © Маша Сладкова / Пісня
Мотопіхотна сім`я
03.12.2016 © Костенюк / Вірш
Візники каміння
03.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Філософський вірш
Взаємопроникнення
03.12.2016 © Дністран Оксана / Філософський вірш
Я просила снігу у зими
Вірш До дня незалежності України
25.05.2011 © Плетенцова Елена Юрьевна
Україна
17.04.2011
Історія наша
25.08.2010 © Борода
З святом тебе, УКРАЇНО!
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.3 (МАКС. 5) Голосів: 10 (5+4+0+1+0)
Переглядів: 7084  Коментарів: 4
Тематика: Вірші, Україна, історія, твір, роздуми
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.05.2015 11:53  Катерина для © ... 

Дуже повчальний вірш. У автора є чому повчитися.

 21.04.2015 21:07  Коруняк Жанна Борисо... для © ... 

Якi рiзнi думки у портальцiв! Вони вiдображають думки всiх украiнцiв.Нажаль однiеi скульптури з даного матерiалу не злiпиш ,бо вiн рiзного кольору. 

 19.04.2015 11:48  Катрина для © ... 

це брехня під заказ Америці

 10.12.2014 20:11  карінка для © ... 

Великий вірш 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
01.12.2016 © Уляна Чернієнко
01.12.2016 © СвітЛана
09.12.2010 © Йозеф Мор
16.11.2013 © ЗБІРКА ПОЕЗІЙ
10.12.2010 © Катерина Перелісна
08.02.2012 © Серж
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди