17.04.2011 19:19
-
1378
    
  1 | 2  
 © Борейко Петро Васильович

Емігранти

Перші кроки

Онук наш маленький – хлопчина допитливий. 

І завжди він щось хоче знати 

Нове щось почує – і зразу розпитує. 

Діду, скажи, хто такі емігранти? 


Як пояснити малій ще дитині, 

Що і дід емігрант, та не завжди ним був, 

І тому я не вдома, і тому я на чужині, 

Рідний край я покинув, в чужий світ я відбув 


Емігрант – звучить як прокляття народу, 

Що в силу обставин покидають свій край, 

Щоб роботу знайти, проміняти на свободу, 

І прощай Батьківщино, і родино прощай. 


Емігранти в серцях своїх завжди носили, 

Весь той смуток і біль за сім’ї за дім 

І де б ми не були і що б там не робили, 

Всі думками ми там, у краю дорогім. 


Емігранти – це люди, завжди нижчого сорту, 

І завжди так було, і завжди так буде. 

А якщо повезло і знайшов ти роботу, 

Лиш щоб був ти здоровий, тебе щастя знайде 


Емігранти – це люди, які завше хотіли, 

Жити в ріднім краю і ростити дітей. 

А робіт не було, в злиднях жить не зуміли. 

Бо наш звичай один – щоб було, як в людей. 


Емігранти – це люди, і завзяті й умілі, 

Це є люди таланту, і душі і добра 

Та на жаль, в Україні вже для них нема діла, 

А зробіть - щоб було і давно вже пора. 


Емігранти – це люди, молоді і трудящі, 

Котрим довго ще жить й будувати свій край 

Та всі вдома були без робіт і пропащі, 

Вибір був в них один - Батьківщино, прощай! 


Емігранти – це люди, яких вдома чекають, 

Рідні раді звісткам із далеких країн 

Діти вчуться, ростуть, адже їм помагають, 

Допомога відчутня, для всіх наших родин 


Емігранти – це люди, які щось заробляють, 

І всі гроші- в свій край, для рідні і дітей. 

В банк швейцарський не йдуть, там рахунків не мають, 

Всі в державі будуть, це ж на благо людей. 


Емігранти – це слово із глибоким корінням, 

Воно довго живе й гнітить нас весь час 

Ще з часів диких орд половецького півдня 

Людей в рабство гнали, полювали на нас. 


Не дай бог, в ті часи бути тим емігрантом, 

Це ж не те, що тепер, - сам поїхав у світ 

Розбивали сім`ю, брат не бачився з братом, 

Довго в нас панував ворогів тяжкий гніт. 


Емігранти - це слово є важке й болюче, 

Орди звезли з землі, як досвітній туман 

Другий ворог прийшов, мігрувати нас змусив 

Яничари турецькі, і татар кримських хан. 


Емігранти – це слово, що завжди було з нами, 

І як мість Петра, збудували в багні 

Тисячі нас було, - ми були козаками, 

Й тихо гинули там, не в бою, не в війні. 


Емігранти – це слово, що вбивало внас віру, 

Бо в тридцяті роки народився ГУЛАГ 

Люди гинули скрізь, в Соловках і в Сибіру, 

Це система «совіцька» породила такий жах. 


Емігранти – це слово, що навіває холод. 

Наш народ постраждав в таборах і в війні 

Скільки ж нас полягло в тридцять третьому в голод, 

А в війну полягло - нас мільйони в землі. 


Емігранти - це слово полюбив «батько» Сталін, 

І народ зривав із насаджених місць 

Українець, поляк і наш кримський татарин, 

Ми були вороги? – хто ж за це, відповість? 


Емігранти – це слово не було нам до втіхи , 

Будували десь щось, з тюрем гнали народ 

Зеки рили канал, перекривали нам ріки, 

За черству пайку хліба будували завод. 


Емігранти - це слово нас мабуть не покине, 

Скільки часу сплило і змінився як світ, 

Ми вже вільні тепер, не в союзі єдинім, 

А мігруєм ще більш, бо добавилось бід. 


Емігранти - це слово і страждань і надії, 

Може зміниться щось і наступить той час, 

Прийде щастя в наш дім і здійсняться всі мрії, 

Ми діждемось його, воно прийде до нас. 



Brescia (BS) ITALIA, 12.01.2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!