14.07.2017 21:46
для всіх
64
    
  1 | 1  
 © Степан Лепех

Незгоряюча зоря

У небеснім просторі усміхалися зорі,  

Ненароком я їм підморгнув. 

Враз одна спалахнула і до мене майнула, – 

В серці жар я кохання відчув. 

Я підставив долоні і в твоєму полоні 

Опинивсь – лише потім збагнув.

Буду диханням твоїм я,  

Шепотіти буду ім`я 

Я твоє кожну мить. 

Відгукнись, голубко, снами 

І кохання поміж нами 

Не згорить, не згорить! 

Буде літо, буде осінь… 

Та ми в Господа попросим 

Ще прожить і любить!

І тепер поміж нами, і у день й вечорами 

Зірка та все ясніше горить. 

Ми ту ніч не забудем, вічно згадувать будем 

У житті найщасливішу мить. 

І напевно ми знаєм: зірка та не згоряє,  

Що на крилах кохання летить!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!