Хлібопіч в жіночих руках

На День народження дружини 

Припас Іван чудову річ, 

Один із витворів людини: 

Нову, блискучу хлібопіч. 

Зручненько попами вмостились 

Біля інструкції рядком, 

І вмить читанням захопились 

Разом з тлумачним словником. 

Перегорнувши сто сторінок, 

І начитавшись досхочу, 

Сказала жінка напослідок: 

«Тепер, коханий, напечу»! 

Взялася точно відміряти 

Інгредієнти паляниці, 

Гасала мишкою по хаті, 

Усе розклала на полиці. 

Вже розпочато випікання, 

Над пічкою тремтить дружина, 

Спливає мить, трива чекання- 

Не крутить лопасті машина! 

Та що ж це зранку за напасті? 

До сервісу пора дзвонити! 

Аж зирк: лежать якійсь запчасті - 

Ті самі лопасті немиті. 

Знов господиня гляне пильно, 

А хліба годі вже чекати, 

В віконце човник плаский видно - 

Забула дріжджі в хліб додати. 

«Де ж ти, моя кицюня?  

Таке голодне диба зранку, 

Хлібцем тебе я почастую 

Швиденько в затишку на ганку. 

На чорта, милий, цю машину 

Мені на кухню приволік? 

Наразі їстимеш хлібину, 

Що хлібзавод наш славний спік»!