16.07.2017 06:25
Без обмежень
33 views
Rating 0 | 0 users
 © Степан Лепех

Стражденне

Ти знов із снів прийшла до мене, 

Тобою кожну мить живу, 

Моє кохання незбагненне.

Я мить навік благословлю, 

Що поєднала нас з тобою

В обійми кинувши вогню, 

Заливши жар сердець грозою…


Та вірність - в муках сил набралась…

Затамувавши біль в очах, 

Беріг любов не ради шалу -

Любив, як небо любить птах.

…І знов моливсь до Афродіти, 

Щоб повернула хоч у снах

Тебе, страждання, наше літо…


*

Тебе я вистраждав до болю, 

На більше сили не зберіг…

Тепер у снах плекаю долю, 

Кохання мого оберіг.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Така любов! / Вірш | Степан Лепех». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Срібен місяць / Вірш | Степан Лепех». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Степан Лепех.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Степан Лепех

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо