16.07.2017 06:25
для всіх
90
    
  - | -  
 © Степан Лепех

Стражденне

Ти знов із снів прийшла до мене, 

Тобою кожну мить живу, 

Моє кохання незбагненне.

Я мить навік благословлю, 

Що поєднала нас з тобою

В обійми кинувши вогню, 

Заливши жар сердець грозою…


Та вірність - в муках сил набралась…

Затамувавши біль в очах, 

Беріг любов не ради шалу -

Любив, як небо любить птах.

…І знов моливсь до Афродіти, 

Щоб повернула хоч у снах

Тебе, страждання, наше літо…


*

Тебе я вистраждав до болю, 

На більше сили не зберіг…

Тепер у снах плекаю долю, 

Кохання мого оберіг.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!