Прогулянка весняним лісом
Шалений вік лишив мені ще клапоть лісу,
Хоча напровесні у нім багато лисин.
Сухі гілляки і сміття, та він прокинувсь.
Перед прогресом не схотів прогнути спину.
Так і тріпоче тут усе з поривом вітру,
Немовби ліс уклін несе новому квітню.
Там перша пташечка стрибне – заводить соло
Над візерунком з анемон, таких шовкових.
І не пручається німе осіннє листя,
Воно, розморене, засне з ранковим блиском.
Торішній мох, весняний мох разом зійшлися
І так укупочці, удвох собі зжилися.
Такий незайманий цей ліс для всього світу
Розкрив мені обійми лиш й легкому вітру.
Дрогобич, 2011
