18.07.2017 19:51
Без обмежень
120 views
Rating 5 | 2 users
 © Ковальчук Богдан Олександрович

Крайній

— Перепрошую, а хто крайній?

— За мною була жіночка. Вона відійшла на хвильку...

— Та що ви брешете? Перед жіночкою ще пан стояв в таке-е-енних окулярах, а за вами — мамочка з дітьми.

— Яка ще мамочка?! Який ще дідусь?!

— Та звичайні.

— А чого я їх не бачила?

— Бо вони зайняли та пішли.

— Тоді як може бути, що мамочка з дітьми займала за мною, якщо я її в очі не бачила?

— А це вже не моє діло. Але вона була!

— Так хто крайній, добродійство?..

— Ану цитьте! Бачите, ми намагаємося розібратися...

— Усі — тихенько. У мене дитя спить.

— Яке дитя?

— Моє!

— А воно за ким займало?

— За мною... Тьху ти, воно зі мною!

— Ні, мадам, так не можна. Ви вже визначайтеся, хто перший — ви чи ваша дитина.

— Що за дурниці? Маленькій нема й року!..

— То й що?! Де ви тут бачили вікові обмеження?

— Заждіть-но. Тоді якщо переді мною була мамочка з дітьми... Це ж не ви були?

— Ні. Я перед цим чоловіком.

— I don`t speak Ukrainian...

— Так-так, перед вами.

— Повернімося до мами з дітьми. Скільки дітей у неї було?

— Троє, здається.

— Та ні, четверо! Я сама виділа!

— Як ви, бабусю, могли щось видіти, коли ви взагалі в іншій черзі?

— Так наша черга якраз на те, щоби стати у вашу чергу!

— Троє, четверо... Байдуже. Головне — хто з них за ким.

— А оце дійсно питання...

— Та замовкніть уже! Дитину розбудите!

— Яку?!

— Мою!

— Вона за вами чи перед?

— Зі мною вона! Зі-мно-ю! Зрозуміли?!

— Уа-а-а-а-а-а-а-а!!!

— Ну от, розбудили!

— Якщо вона прокинулася, то нехай визначається, за ким вона займала...

— Так хто крайній?!

— Куди?

— А куди всі стоять?

— Усі стоять уперед.

— А що там, попереду?

— Так стоять, щоби дізнатися...

— Ох, дуже вам дякую, що потримали місце!

— Я? Потримав місце? А ви хто, даруйте?..

— Як хто? Я тут займав. Просто перекурити виходив.

— Я вас уперше бачу! Хто був за вами?

— Та нібито нікого...

— Як це — нікого? Такого не буває.

— Заждіть, я пам`ятаю його. Ви раптом не перед дитиною були?

— Якою?

— Уа-а-а-а-а-а-а-а!!!

— От цією.

— А чия то дитина?

— Та моя, моя дитина! Господи, поможи мені...

— А, я згадав. Дитина була за мною, а її мама — попереду.

— Та чого ж ви, чорт візьми, всі такі телепні?! Я вам іще раз кажу, що ми з дитиною разом! Ра-зом! Повторити?!

— Жіночко, заспокойтеся, бо зараз підете у хвіст.

— Так за ким я?

— А ви хто?

— Я вас уже хвилин п`ятнадцять намагаюся запитати, хто крайній.

— Оце, пригадується, раз в Одесі стояв я в черзі по хліб...

— Будь ласка, помовчте зі своєю Одесою. У нас тут серйозна справа, між іншим.

— Яка ще справа?

— Вирішуємо, хто крайній. Бачте, ніхто не озивається.

— I don`t speak...

— Отож, що явно спить! Спить, не озивається.

— Крайня я!

— Хто ви така?

— Я займала перед вами.

— А де ж ваші діти?

— Вони зайняли в інших чергах, поки я тут...

— Ну це вже взагалі нахабство! Тоді й собі зроблю так само! Лідонько, ану ходи, доцю, займи мамі чергоньку...

— Уа-а-а-а-а-а!!!

— Та йди вже, бісове дитя!

— ...Так а хто там казав, що він крайній?

— Я казав!

— Коли?

— Коли був крайнім. Але я вже не крайній.

— А хто крайній?

— Точно не я, бо за мною стояв солдат.

— Солдат?!

— Так.

— Який іще солдат?

— Англійський, судячи з нашивок.

— А для чого англійським солдатам українська черга?

— Аби ж знаття.

— Добре. Вирішили: крайній буде солдат!

— Так я, витанцьовується, за солдатом буду?

— Еге. Тільки не сплутайте.

— Що?

— Солдатів. Бо переді мною, як бачите, французький стоїть.

— I don`t speak Ukrainian!

— О! Так от він, солдат!

— Який із двох?

— Із двох? А вони що, разом займали? Разом же не можна.

— Хто сказав?

— Уа-а-а-а-а-а-а!!!

— Та заспокойте дитину, пані! Думати ж важко.

— Добридень усім! А крайній ви?

— Ні, не я.

— Хто за вами?

— А чорт його лисий знає...

— Як так?

— Молодий чоловіче, отак! І взагалі, тихенько, бо зараз крайнім будете ви...

— Так я і так крайній. Просто цікавлюся, хто переді мною...

— О! Так ви крайній! То чого ж ви не озивалися?!

— Коли?

— Коли ми вас шукали!

— Я взагалі-то щойно підійшов...

— А до цього ви де були?

— У сусідній черзі.

— Не виправдовуйтеся! Ми вас гукали-гукали, а все намарно! Тепер ви краіній!

— Кажу ж вам, що і так крайній...

— Уа-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!

— I don`t speak Ukrainian...

— Замовкніть усі! Будь ласка!

— Всім привіти. Йой, а хто крайній?

— Йосип драний!

Київ 18.07.2017



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Нарис, Про життя, Про гумор, Про сучасність, Про людину

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Не страшно / Філософський вірш | Ковальчук Богдан Олександрович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Я прагну ліній / Філософський вірш | Ковальчук Богдан Олександрович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ковальчук Богдан Олександрович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.07.2017 13:58  Панін Олександр Мико... => © 

"за амбаром", "за шафою", "за - раз" - не має великого значення, головне, аби було "за", ключове, так би мовити. треба тікати з цієї пекельної черги, хоча б і на милицях, бо буде усім непереливки. 

 19.07.2017 01:40  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Та ж то вже ніби "за чим"... Хоча... Тут така черга, що там мали ще стояти дві милиці, але я передумав, тому й ґрати – не дивина. 

 19.07.2017 01:05  Панін Олександр Мико... => © 

За гратами 

 19.07.2017 00:31  © ... => Панін Олександр Миколайович 

О, точно! Дякую!
П.С. А равлики – до того, як їх загребли, – за ким були?)) 

 18.07.2017 22:16  Панін Олександр Мико... => © 

Мабуть, равликів загрібати. Нарешті усе стало на свої місця. 

 18.07.2017 21:56  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Причому якась дика французька модифікація!)) 

 18.07.2017 21:51  Панін Олександр Мико... => © 

В якого замість ружжа лопата? 

 18.07.2017 21:50  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Або через французького солдата. То вже як кому. 

 18.07.2017 21:48  Панін Олександр Мико... => © 

Йоханий через п`яного шевця? 

 18.07.2017 21:45  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Бабай, вочевидь. Той, який йоханий. ;-) 

 18.07.2017 21:44  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово.
А хто за Йосипом? 

Публікації автора Ковальчук Богдан Олександрович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо