19.07.2017 07:33
для всіх
389
    
  1 | 1  
 © Степан Лепех

Чекання

Ти стоїш, виглядаєш з порога;

Світять зорі чи сонце встає, 

Та дорога – німа…і тривога

Крає стомлене серце твоє.



Рідні діти на клич полетіли, 

Як війна попелила жита…

Загубився їх слід в заметілях, 

Зажурилась весна-сирота.



Й ти стоїш, виглядаєш з порога, 

Знову ранок, знов сонце встає…

Заніміла у серці тривога, 

Та в чеканні надія ще є.



…До чола прикладаєш долоню:

Піднімаються в полі жита, 

Мов сини із далекого бою

Йдуть до тебе крізь довгі літа…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!