Тетяна Чорновіл На спалаху межі
Як сонце постіль золоту
Стелитиме за обрій неба,
Я тиші сутінню до тебе
В чекання зоряне прийду.
На злеті хмарних веремій
У вечоровім оксамиті
Ти незбагненне диво миті
Вгадати з тисячі зумій.
Від жару потиску руки
На схилі небо зайнялося.
Стікає вітряне волосся
У рим розбурхані струмки…
Аж ген, на спалаху межі,
Де гуща сну ятрить, мов кава,
Зізнання схлипне ніч ласкава
У світанковому вірші…
20.07.2017 22:22 Андрій Гагін => © |
 Чудова ранково-чуттєва поезія) Дуже гарно!) |
20.07.2017 15:06 Люлька Ніна => © |
 Пречудово!!! Висока поетична майстерність зачаровує своєю красою. Ціную і люблю Вашу творчість. |
20.07.2017 11:17 Олена Вишневська => © |
 ніжно і лагідно так!!! ...смакую віршовану насолоду! |
20.07.2017 05:10 Серго Сокольник => © |
 То вип"єм кави на межі і ніч ввіллється у вірші) |
20.07.2017 00:02 Олена Коленченко => © |
 Дуже ніжно, закохано! Залюблена у Вашу поезію!) |
19.07.2017 23:55 Борис Костинський => © |
 Надзвичайно красива поетична мова! Аплодую! |
19.07.2017 20:11 Георгій Грищенко => © |
 Чудово. Захоплююче. |