22.07.2017 20:16
Без обмежень
40 views
Rating 5 | 4 users
 © Таня Пашкова

Ніби сон...

Та я ж ту правду знаю!

Неначе ти мій капітан,  

Наснилось синє море... 

Такий же самий сарафан,  

Такі ж у небі зорі. 


Немов би ти мусиш іти,  

Благаєш мене хутко: 

Кораблик синій берегти,  

Від повені та смутку. 


Буцім, повернешся колись,  

Та я ж ту правду знаю! 

І сльози раптом пролились,  

Кохання відпускаю... 


І, ніби, сон, а може ні? 

Кораблик на полиці! 

Лиш зорі сині, чарівні,  

Втопилися в криниці.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Ліричний вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Не обертайся! / Філософський вірш | Таня Пашкова». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «...та якось (моя версія) / Любовний вірш | Таня Пашкова». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Таня Пашкова.


Мій рейтинг: 2

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.10.2017 19:49  © ... => Панін Олександр Миколайович 

згодна 

 23.07.2017 13:54  Панін Олександр Мико... => © 

Відпустити можна людину (хоча і важко), але Кохання а ні спіймати, ані відпустити не виходить за бажанням. 

Публікації автора Таня Пашкова

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо