18.04.2011 18:29
-
1137
    
  2 | 3  
 © Лані

Домовик

В нас оселилася в будинку 

Якась незвична звірина, 

Снує вночі, гризе родзинку, 

Його помітна тінь одна. 


Раптово речі розкидає, 

У кедах в ліжку він лежить, 

Книжок ніяких не читає, 

А в інтернеті лиш висить. 


Неголене блукає часом, 

Муркоче носом власний джаз, 

Їсть із паперу, а не разом, 

Ще й насміхається із нас. 


Сестра, зізналась: покохала, 

Бо виділявся з поміж всіх,  

Хіба ж вона бідняга знала, 

Що скоро звалиться із ніг. 


Зручненько з шийки лапки висять, 

Вмостився зграбно на дружині, 

А про роботу він не мислить, 

Лиш воля треба цій людині. 


Так прикипіло до оселі, 

Від’їло славне черевце, 

Тепер сумні ми чи веселі- 

Навіки з нами чудо це. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.04.2011 22:16  © ... 

То ви знайомі?

 19.04.2011 21:47  Сон Блакитного Сонця 

Раз заслуговує бути героєм вірша, значить всеж він молодець.Але, наскільки я знаю, вони ідять не більше мишки.

 18.04.2011 19:03  © ... 

:)) це воно починало з родзинок.

 18.04.2011 18:56  Тетяна Чорновіл => © 

Вам пощастило, що тільки родзинки хрумає те нещастя. Не так дорого обходиться. :))))))