25.07.2017 22:34
Без обмежень
78 views
Rating 5 | 2 users
 © Марянич Михайло Миколайович

Можливо

Хоч літо довкола, в душі в же давно пізня осінь.

То смуток дощить, а то злість вітром віти ламає.

Так важко бува, що не раз вже волав в небо: “Досить!”

Й щоразу від того, хоч боляче, та відпускає.


І досі я вірю в химеру, що є справедливість.

І досі її я в реалі ні разу не бачив.

Любов, справедливість… Ну може добро ще та милість…

Це ряд фантастичних в цілому для мене означень…


Деруся крізь терня. Для чого, от чесно, не знаю.

Можливо то совість моя трохи зліша за інші.

Можливо не здамся, а просто банально зламаюсь…

І скнітиму вік я в крикливій й до болю пронизливій тиші...

м.Одеса 25.07.2017р.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Філософський вірш, Про життя, Про душу, Про майбутнє, Про життя і смерть

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Битіє від Михаська / Гумореска | Марянич Михайло Миколайович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Дерев розчепірені пальці / Вірш | Марянич Михайло Миколайович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Марянич Михайло Миколайович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.07.2017 00:39  © ... => Каранда Галина 

Дякую. Розмір в мене і дійсно іноді не грає. ) 

 25.07.2017 23:29  Каранда Галина => © 

Ваші вірші дуже близькі мені...
останній рядок довший, ніж потрібно, але оте "до болю" дійсно шкода викидати... 

Публікації автора Марянич Михайло Миколайович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо