Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.07.2017 10:31Новела
Про життя  
Дельфін
60100
Без обмежень
© Лілія Батюк-Нечипоренко

Дельфін

Лілія Батюк-Нечипоренко
Опубліковано 27.07.2017 / 42858

Не просто відчула його погляд - її аж хитнуло від його емоцій. Злість була настільки сильна і сконцентрована на її лопатках, ніби удар у спину. Вона гмикнула. «Угу. Зараз. Навколішки впаду, щоб простити тебе про послугу. І взагалі. Терпіти не можу акул», - подумала, рухаючись до іншого чоловіка.

Питання було просте і банальне: підкурити.

Авто не заводилося, бо надворі стояли морози, а вона їздила рідко. Майже новий акумулятор (якому не більше двох років) змушував просити. Ненавиділа просити. Та коли зрозуміла, що поки будуть морози, нікуди вона не дінеться, заспокоїлася.

Спроби обхитрити ситуацію: не ставлячи авто на сигналізацію, а просто замикаючи двері, заводячи його кожні два-три дні - давали результат. Але іноді ситуації вдавалося обхитрити її: мала виїхати ще у суботу, та порізала пальця. Гарно так порізала, ледь спинила кров. І спізнилася до чоботаря. І взагалі не захотіла виїжджати. А наступного дня машина вже не завелася.

Питання завжди одне і те ж: навіщо це мені. Коли розумієш навіщо, який досвід отримаєш в ситуації, що склалася, стає набагато легше. Навіщо їй проблеми з акумулятором здогадалася майже одразу: щоб навчитися просити. У чоловіків! ААААААААААААААААААААААА! Від однієї думки хотілося битися, галасувати, буцатися. Це було страшенно важко: просити про щось у чоловіка.

По-перше: просити!!! Ясно, що гординя, але як же вона не любила просити. А у чужого, незнайомого чоловіка і поготів. Так було завжди. Але тепер…

Він якраз виходив із машини. Тільки но приїхав. Це оптимальний варіант: коли машина розігріта вона швидше заведе іншу. Вже мала неабиякий досвід. Так, ця зима її гарно натренувала.

- Перепрошую, ви могли б мені допомогти: підкурити машину.

- По перше, я цього не роблю. Це шкодить машині.

Вона здивувалася. Вперше таке чула. Хоча. Хм.

- Без питань, - відповіла і повернулася туди, де горіли фари іншої машини. І відчула його погляд, його емоції. Він, певно, сподівався, що вона буде його вмовляти, сперечатися. Навіть фразу побудував з розрахунком на діалог, адже там де є по-перше, там має бути по-друге, а може навіть і по-третє.

Спочатку він їй видався досить симпатичним. Але... Надто худий (Руся не любила чоловіків, будова тіла яких була ну дуже зручною для вивчення кісток. На її смак, у чоловіка мають бути м’язи і трошки пухнастості. Трошечки. Дещиця. Бо коли чоловік аж торохтить кістками до нього і пригорнутись важко: колеться і давиться. Ось цей був саме таким. Аж занадто підтягнутий, як на її смак.) Зі шкіряним портфелем. Пальто. Під пальтом певно костюм, бо вгадувався офісний дрескод. Ну-ну. «Терпіти не можу акул, - подумала Руся, - я люблю дельфінів». І біле авто!!! У чоловіка біле авто! Руся, ну ти «тю»? Ти просиш підкурити авто у штимпа худого, як трясця, в туфлях серед зими і в білому авто. А говориш, що вже доросла і розбираєшся у людях.

- Я просто спішила. І нервувалася, бо не люблю просити.

- Угу. І хотіла їсти.

- І пити. І сексу. І взагалі, відстань.

- Але на фіга просити про щось у Дракули?

Це був внутрішній діалог. Багатослівний і дурнуватий, як і має бути. Але трошки поспілкувавшись сама з собою, вона зрозуміла в чому справа: хлопчині дуже хотілося поїздити. Є такі люди, які шукають найменший привід поїздити по комусь. А вона не дала це зробити, бо навіть сперечатися не стала. «Без питань» і пішла геть. А він же зарядився. Він же мав вистрілити. Він же господар життя, а вона, «бабца з проблємами», яка мала вислухати всі його розумні речі, рознервуватися, і … віддати часточку енергії, а краще не часточку, а багато-багато. Офісний вампір? Он воно що. А вона скупердяга: відчула, що він вже роззявив рота на її енергію, і миттєво розірвала контакт. Оу! Ото ти рулюєш! Вона подумки розреготалася: бабца з проблємами веде себе як королева. Ну ти даєш, Руся. У людини когнітивний дисонанс. Він же тепер має десь повечеряти чиєюсь енергією. А ти у нас така вразлива і на тобі. Ех, Руся, Руся… але як добре поспілкуватися з розумною жінкою: все одразу стає на свої місця.

Чоловік в іншому авто одразу погодився допомогти: сам нещодавно був в подібній ситуації. І він був… дельфіном. Трохи вищим і.. троооошки пухкеньким. Граминочку.

Боже, Боже, що ж ти робиш! Очкарик! Розумний, інтелігентний, очкарик. Приємнииииииииииий! Сам відкрив її капот (Це не на кожному СТО хлопці отак одразу можуть зробити) Рукастий!


Все.

Можна сказати приїхали…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.07.2017 Проза / Новела
Не розлучені
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
16.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Кожному – свій сопілкар
15.12.2017 © Маріанна / Мініатюра
Аеропорт
14.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (23.)
13.12.2017 © Гаврищук Галина / Оповідання
Що важливіше – своє чи наше?
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
Новела Про життя
22.10.2017 © Августина Острів
Ацедія розуму
27.07.2017
Дельфін
21.06.2017 © Саня Малаш
Психологи не пиячать на роботі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.71 (МАКС. 5) Голосів: 7 (6+0+1+0+0)
Переглядів: 52  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.08.2017 08:53  Тетяна Ільніцька для © ... 

Я вже Вам писала невеличкий відгук на ФБ. Дуже... Передали емоції. Ніби прожила з Русею її маленьку пригоду на межі екзистенційного вибору... Його так важко часом зробити. А зробивши, ще важче від того, що помилився в людині. Учергове... 

 27.07.2017 15:31  Каранда Галина для © ... 

нагадало: "він тільки ковзнув по ній поглядом, а вона вже в думках вийшла за нього заміж, нарожала дітей, посварилася, розлучилася і звинуватила, що він їй все життя зламав"...)))))))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +103
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +160
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +146
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
05.04.2012 © Т.Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
25.01.2012 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди