27.07.2017 14:13
Без обмежень
66 views
Rating 0 | 0 users
 © Кицька Ірина

Безіменний

Мільйони слів і надлишок емоцій, 

Горнятко кави та фрагменти в голові.

Чому і досі снишся ти щоночі?

Приходиш з заходом у хмари бузкоВІ…


Ввижаються фантомом твої очі, 

Сам собі небо, світло й тінь.

Облишив вибору мене, майбутнє напророчив, 

Та не мені, собі. Не чуєш шепотінь.


Липневий ранок будить світлооке сонце, 

У світлі мерехтінь, блищить роса-кришталь, 

Та моє сонце, гріє серце незнайомці, 

Промінням плавлячим малює вертикаль, 

МІЖ НАМИ.

Дубно 26.07.2017



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Ліричний вірш, Про кохання, Про хлопця, Про молодість

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Тиша надто голосна... / Ліричний вірш | Кицька Ірина». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Кицька Ірина.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Кицька Ірина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо