Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.08.2017 08:23Мініатюра
 
Рейтинг: 5 | 5 гол.
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Не проти вдихнути твій дотик…

Дарія Китайгородська
Опубліковано 04.08.2017 / 42947

Вже кілька днів вона перебувала у полоні якщо не щастя, то почуття ейфорії, бо об’єкт її бажань раптом опинився на відстані витягнутої руки – йди і бери! Йти було недалеко – буквально через коридор, у кімнату навпроти, бо саме туди він переїхав під час реорганізаційних перипетій в їхній компанії.

Це було так незвично: бачити його практично кожного дня. Раніше, під час особливо довгого періоду, коли їхні графіки не співпадали, вона мріяла про те, як випадково зустріне його десь в офісі, вони привітаються і перекинуться кількома словами про щось незначне. А очі в цей час вестимуть свою розмову: погляд у погляд, подих у подих.

І таке дійсно траплялося кілька разів чи, може, їй здавалося, що траплялося. Як би там не було, після таких зустрічей у неї завжди підіймався настрій, і від його чарівної усмішки розгорталися крила, і все вдавалося на роботі й удома, а головне – світ бачився милим і затишним, а люди – щирими і красивими. Чи, може, їй просто хотілося у це вірити.

Принаймні, це пристрасне почуття точно було їй на користь, бо подруги почали навперебій запитувати, як це їй вдалося так схуднути до літа, і чого це раптом в неї засяяли очі. Вперше за довгий час вона відчула інтерес до свого зовнішнього вигляду, і походи на закупи перетворилися на маленькі вишукані пригоди, бо так прикольно було приміряти нове вбрання, уявляючи, як вона зустріне його в цій звабливій сукенці, напівпрозорій блузочці чи обтислих штанятах.

А ще – і це теж приводило її у захват – у життя увійшло очікування невеличких приємних несподіванок, як-от спільна нарада за містом, коли раптом в автобусі він сів поряд і протягом коротенької поїздки вони торкалися одне одного оголеними плечима. Це було начебто випадково, але кожного разу її ніби пронизувало солодким струмом. Його гладенька прохолодна шкіра була вишуканим оксамитом, і лоскітне відчуття від дотику відлунювало аж внизу її живота. Він теж не поспішав відсунутися подалі, хоча місця було вдосталь, а доволі спекотне повітря не спонукало до зайвих доторків, якщо тільки люди самі цього не хочуть.

Її таємним спільником став… принтер – величезний офісний агрегат для друку, сканування, копіювання та ще чорт-зна яких операцій, що є повсякденною офісною рутиною. Ця пекельна машина виявилася примхливою, як панянка на виданні: то жувала папір, то відмовлялася копіювати, то взагалі не вмикалася, безпорадно зяючи розчахнутими лотками. Вкотре марно намагаючись зачинити задню панель цього монстра, вона зненацька зауважила його довгі пальці майже на своїй долоні: тихо підійшовши, він стояв поруч і по-джентльменськи допомагав перебороти складну техніку. Між їхніми тілами залишалося сантиметрів три – ще трохи, і вона нарешті відчула б його дотик по-справжньому. Але в ту ж мить аж сп’яніла від такої його близькості і, втупившись у підлогу, тихо відступила вбік, щоб не заважати.

І тепер щоранку він заходив до їхньої кімнати випити кави, бо саме тут розташувалася спільна кавоварка. Цей щоденний маленький ритуал додавав їй натхнення: ось повільно відчиняються двері, і в проході між столами з’являється він – незмінно усміхнений і привітний, тримаючи чашку з малюнком смішного кота. Вона миттєво охоплювала поглядом його горду постать, широкі плечі, довгі стрункі ноги, а потім надовго зосереджувалася на обличчі, такому юному і вродливому, що навіть забувала дихати. І, чесно, вперше за все життя їй було байдуже, що подумають люди про її погляди на чужого чоловіка.

Найбільшим подарунком долі для неї став випадковий спільний обід: якось, побачивши її саму в їдальні, він підсів за її столик. І протягом півгодини вона насолоджувалася звуками його глибокого голосу, без зайвого сум’яття заглядала в насмішкуваті очі, голубила поглядом сексуальну ямку на підборідді. А потім, коли вони вже виходили із обідньої зали, не втрималася і спокусливо покрутила задком перед його носом, коли він увічливо пропустив її вперед на вузьких сходах.

Вона була щаслива й нещасна водночас. Щаслива, бо відчувати пристрасть, щодня смакувати її й переповнюватися тремким бажанням торкнутися і володіти – це те, про що вона вже й не мріяла, аж раптом отримала – на щастя, ще не в тому віці, коли «кохати можуть тільки очі». Нещасна, бо пристрасть залишалася без відповіді, а її досвід та тверезий погляд на життя щохвилини нагадував про те, хто вона і хто він.

Це було болісно і майже нестерпно, але вона ні на хвилину не хотіла позбутися цього суперечливого та складного почуття. Бо воно стало осердям існування, тим, задля чого продовжувала вставати вранці з ліжка. Бо, коли вона зустріла його, раптом змінився її світ.

Виявилося, що можна знову відчувати насолоду, вибираючи сукню, щоб вбратися на роботу. Або радісно готуватися до сну, очікуючи – о диво! – завтрашнього робочого дня. Або пити каву біля малесенької кав’ярні і зненацька сп’яніти від його погляду, хай навіть випадкового. Або бігти літнім лісом під жорсткий метал і у кожному звукові чути солодкий ерос. Або писати мініатюри і знаходити смішне там, де, здавалося б, його нема й бути не може.

І вона нізащо не відмовилася б від цих маленьких радощів, навіть знаючи, що він ставиться до неї зовсім інакше, ніж їй уявляється. Бо ці миті гострої насолоди чи напівзабутих, а то й ніколи раніше не пізнаваних емоцій та переживань позначили для неї самої всі межі її фізичної чуттєвості, про яку вона навіть і не підозрювала. Як річкова скойка з гострими небезпечними краями, вона раптом розкрилася під натиском чоловічої вроди, зрозуміла власні бажання і більше не збиралася ховатися від них у темних глибинах своєї раціональності, хай навіть здоровий глузд і вимагав повернутися до звичного життя…

10.08.2017 Проза / Мініатюра
Жертва ДТП / Мініатюра | Дарія Китайгородська
Попередня публікація: 01.08.2017 Проза / Мініатюра
Із янголом на плечі / Мініатюра | Дарія Китайгородська
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
22.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Мініатюра
Художник (Котячі страшилки)
21.08.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Мачо
19.08.2018 © Іван Петришин / Повість
Ейлін Ченґ: "Розмова у Вагоні" (Сучасна Китайська Література)
19.08.2018 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Човни
Мініатюра
07.08.2017 © Маріанна
Мій Місяць і Зорі
04.08.2017
Не проти вдихнути твій дотик…
02.08.2017 © оксамит
Коротеньке
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5
Переглядів: 112  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.08.2017 14:15  © ... для Тетяна Ільніцька 

:) хто зна, як складеться... ;) 

 09.08.2017 08:50  Тетяна Ільніцька для © ... 

Гарна лірична оповідь про почуття, які можливі лише в такому зародковому стані. Герої це розуміють, звісно, і від того страждають ще більше...
Хочеться прочитати в кінці цього шкіцу "далі буде" і розумієш водночас, що "далі не може бути"... 

 05.08.2017 09:00  © ... для роман-мтт 

та таке... і все здається таааким неоднозначним... ;) 

 05.08.2017 07:27  роман-мтт для © ... 

коли погода розігріва довкілля й почуття,
і обстановочка до біса вся така провакативна... ;) 

 04.08.2017 14:51  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Дякую :) 

 04.08.2017 14:22  Панін Олександр Мико... для © ... 

Чудово. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.09.2018 © Суворий
Закарпатська криза: Гітлєр проти передачі всього Закарпаття мадярам, Польща - за (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Завершення Судетської кризи: чехи підкорились Гітлеру, нова війна питання часу (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Напад польських військових на українські села Стримба та Кабарівці (серпень 1938)
08.09.2018 © Суворий
Радянською Україною ширяться повстання і заворушення (жовтень 1938)
07.09.2018 © Суворий
Конфлікт довкола Закарпаття: чехи дають автономію, мадяри домагаються анексії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
01.12.2010 © Журналіст
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди