Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.08.2017 09:15Оповідання
 
20000
Без обмежень
© Андрій Осацький

Вій

Андрій Осацький
Опубліковано 17.08.2017 / 43083

Вій – це наш багатофункціональний пристрій – викидень японської оргтехніки, який постійно ламається, живе своїм життям та робить усе що йому заманеться. Своє потойбічне прізвисько він отримав завдяки великому розміру та постійною необхідністю піднімати йому очі, тобто верхню кришку, щоб він запрацював. Інколи мені спадало на думку, що ця величезна сіра машина має інтелект та глузується з нас. Хоча в деяких випадках він був правий. Молоденькі дівчати боялись до нього підходити – він завжди з них знущався. Побачивши черговий «рожевий бантик», він оживав, починав підморгувати усіма світодіодними лампами та видавати скрипучі звуки. Потім він довго думав, не реагував на натискання кнопок та все ж вмикався і працював. Але інколи він з’їдав папір та вимагав нову заправку тонером. Улюбленим його глузуванням було – зміна мови на фінську. Він насолоджувався панікою, що виникала у користувачів коли ті не розуміли, що трапилось. Як він це робив - невідомо. У трьох майстернях ніхто не зміг з’ясувати. Запропонували вивчити фінську.

Сьогодні мені потрібно було завітати до Вія та зробити декілька копій документів. Коли я зайшов у кабінет, де він стояв (йому, до речі, виділили окрему кімнату), то зустрів там Машу, яка теж хотіла відсканувати якісь листи. Бідна дівчина стояла перед могутнім пристроєм та намагалась його запустити у роботу. Вона з надією натискала на різні кнопки, але Вій лише підморгував їй жовтою лампочкою та мовчав. Дивлячись на це, я уявив, що зараз злий пристрій почне на неї дихати тонером і лаятись фінською мовою та дівчина у відповідь стане крейдою обводити навколо себе захисну смугу, як це робив Хома Брут у фільмі. Потрібно негайно її рятувати.

- Привіт, - сказав я колезі та посміхнувся, тому що зрадів несподіваній зустрічі.

- Привіт, - відповіла дівчина, не дивлячись на мене.

- Що робиш? – запитав я та не чекаючи відповіді запропонував. – Тобі допомогти?

- Звичайно! – зраділа Маша. – Вже п’ятнадцять хвилин не можу нічого зробити.

Я, як лицар у білих яскравих обладунках або навіть, як сам Д’Артаньян, кинувся рятувати кохану від підступного Вія.

- Відскануй ці документи, - сказала дівчина та мило посміхнулася.

Я відчув, як світ захитався під ногами. Як завмерло моє серце. Як зупинився час та…

- Ну, не стій, - Маша повернула мене у реальність.

- Добре, - відповів я та рішуче підійшов до японської чудо-техніки.

Спочатку я нажав на велику зелену кнопку та на усякий випадок вдарив його кулаком по кришці – не хай зрозуміє хто тут хазяїн. Вій вирішив, що зі мною жартувати не потрібно, тому він включився та на зеленому екрані з’явився напис «ОК».

- Скільки тобі копій робити?

- Хоча б одну, - з надією відповіла дівчина.

Я відкрив очі Вія та поклав на прозоре скло перший лист, що дала мені Маша. Пристрій мовчки зробив копію. Потім скопіював другий, третій, четвертий та інші папірці.

- Ура, - не стрималась дівчина, коли я все закінчив, та обняла мене. – Ти молодець. Сама я б не зробила це.

- Та нема за що, - відповів я та почервонів. – Звертайся. Завжди допоможу.

- Ми з тобою навіть не знайомі. Мене звуть Маша, - представилася вона.

- А мене…

Але зненацька задзвонив мобільний телефон Маші. Вона дістала його та відповіла:

- Да, зробила! Все біжу.

Потім вона подивилась на мене та промовила:

- Вибач, начальник чекає.

Маша вискочила з кабінету, залишивши мене з Вієм на одинці. Замріяний зустріччю з коханою дівчиною, я почав робити вже свої документи. Бездушна машина хитро закліпала світодіодними лампами та нахабно зжерла увесь мій папір. Але так просто я не здався. Я відчинив його бокову кришку, нахилився та почав діставати з нього листи. Вій затремтів та плюнув в мене хмарою чорного тонеру.

- На сьогодні досить, - вирішив я та виключив Вія з розетки. - Постій, подумай над своєю поведінкою.

Вій видав з себе скрипучий стогін та потух. Я дістав хустку та почав витирати чорну фарбу з обличчя. Але я був щасливий, бо я познайомився з Машею.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.08.2017 Проза / Оповідання
Аномалія
31.08.2017 Проза / Оповідання
Халявщик
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (20.)
23.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Цивілізація і ми
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Про Новий рік
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Заначка, або Миколина пригода
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Бувальщина
Жартівники
Оповідання
18.08.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Допоможи мені померти
17.08.2017
Вій
16.08.2017 © Саня Малаш
Я буду довго гнати лісапет
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 45  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.08.2017 09:16  Тетяна Ільніцька для © ... 

Ну, Андрію, утнув так унтув))) Гумор - це Твоє))) 100-відсотково Твоє... Бідний безіменний лицар... Таких рідко цінують "за життя" - жарт. Марія оцінить! Ось побачиш))

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +136
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
13.09.2015 © Ірина Мельничин
26.03.2012 © Піщук Катерина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди