18.08.2017 01:20
Без обмежень
25 views
Rating 0 | 0 users
 © Олександра

Mea vita et anima es

За життям вже нема перешкод.

Знову - сонце.

Як ревність дощу.

Чуєш?

Серце вистукує код.

І собі я це знову прощу.

Ти прости мені тільки за час:

Все пішло.

Ми лишились самі.

Надто довго

Чекали на нас, 

Надто довго

Вклонялись зимі.

Твої очі -

Мов небом ведуть, 

Як би мало лишилось -

Не йди.

Проведи у цю витерту путь, 

Принеси у пустелю води.

Твій покров забирає мій страх...

Вічність - вбита.

Ця воля - з небес.

В тебе в крилах заплутався птах.


Mea vita et anima es.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Нічний експрес і розбавлене еспресо / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Чи вистачить?. / Пісня | Олександра».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.08.2017 23:10  Серго Сокольник => © 

Гарна кінцівка) 

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 16 | Знайдено: 95
Автор: Олександра
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Тому що люблю;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;