Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.08.2017 10:23Мініатюра
 
30000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Вертикаль

Дарія Китайгородська
Опубліковано 21.08.2017 / 43149

Моя суботня ранкова пробіжка відбулася не в горизонтальній площині, а вертикальній. Ні, я пишу не з Амстердаму, скуштувавши їхніх знаменитих кексів з анашою, і не з празької кав’ярні, сьорбнувши легендарної «Смерті опівдні» – суміші шампанського та абсенту. Цього дня замість Биківнянського лісу своїм маршрутом я обрала підйом на Говерлу – найвищу гору українських Карпат! 

Зазвичай я бігаю на самоті, однак цього разу мала товариство з понад десятка колег, з якими розділила всі насолоди та прикрощі цієї незвичної пробіжки :) Звісно, дистанція виявилася набагато меншою – всього 2061 м замість уже звичних 6 км, але ці коротенькі дві тисячі стали справжнім тестом на швидкість, витривалість та силу духу.  

Спочатку ми майже бігли швидким кроком через Заросляк, пильнуючи, щоб не зарити носом на покрученому корінні велетенських смерек. Потім, вийшовши на відкритий простір, трохи перегрупувалися і почимчикували кам’янистою стежкою вгору, ще встигаючи перемовлятися поміж собою і навіть підморгувати симпатичним красеням, які обганяли нашу дівчачу групку. 

Як розповів наш чудовий провідник пан Сергій, насправді Говерла складається з трьох частин: так званої Йо-ма-йо, Говерляни та власне верху, якого, зрозуміло, не видко, навіть коли ти вже виліз на Йо-ма-йо. 

Перший шматок підйому – це суцільні каменюки, які долаються доволі легко: треба тільки уважно дивитися під ноги, щоб не сковзнути і не загриміти назад у Заросляк. Друга частина, на яку веде поросла травою крута стежка, подекуди помережана камінням, відкриває перед твоїми очима такі потрясні краєвиди, що втома миттєво забувається, ноги перестають боліти, а дихання нормалізується просто само собою, без додаткових йогівських асан. Але саме тут підстерігає одна з найпоширеніших небезпек: якщо занадто довго відпочивати, то потім дуже складно знову увійти в ритм сходження – з’являються запаморочення, задуха, починають боліти ноги тощо. Тому я, знаючи про цю особливість, просто за 5 хвилин перевела подих і, зробивши кілька фото, помчала далі.  

Найкрутіший кайф – подолання шляху на верхівку, коли біжиш вже практично на чотирьох та ще підганяєш сам себе, бо ж залишилося кілька сотень метрів до омріяної мети. А ще добряче мотивує купа щасливих пик, які вилізли раніше за тебе і гордо дивляться зверху вниз, як ти й тобі подібні, висолопивши язики, проповзають останні метри. 

І ось ти тут. Перші хвилини просто дихаєш і вбираєш в себе небо, хмари, гори, далекий грім, легкий серпанок на полонині, зелені пагорби… Потім помічаєш натовпи людей, які бродять говерлянським плато, щось жують, сьорбають, фотографуються, танцюють, рихтують ровери (чи біциґлі – хто що) і навіть ходять на руках! І думаєш: от бісові діти, скільки ж вас тут! І розумієш, що ти – раптом частинка великої спільноти особистостей, які люблять кудись вилізти, якщо є куди ;) 

Такий дзен єднання з представниками виду гомо сапієнс триває недовго, і ось ти вже мчиш униз, втілюючи другу частину плану з ранкової пробіжки. Це трохи небезпечніше, ніж лізти вгору, але набагато легше і веселіше, бо дорогою зустрічаєш тих, хто лише долає свою висоту. А ще, коли зупиняєшся на стежці, щоб зачекати решту товариства, пан провідник розповідає хвацькі гірські баналюки про ведмедів, змій, чугайстрів, бісиць та іншу карпатську флору та фауну, про які ти, може, вже й чув колись, але із задоволенням знову слухаєш, бо що може бути колоритнішим, ніж байки, розказані справжнім гуцулом.  

А коли долаєш останні метри Заросляка, на тебе чекає холодне пиво і почуття найвищого задоволення. І нехай це вже далеко не вперше, і це не найвища гора на світі, відчуття все одно колосальні. Для мене це була якраз одна з тих миттєвостей щастя, задля яких ми проживаємо свої життя. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.08.2017 Проза / Мініатюра
Я – легенда!
29.08.2017 Проза / Мініатюра
Таки на краще
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
19.09.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Перехожий
19.09.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Папарацци
17.09.2017 © Казік Казімов / Оповідання
СУПЕРЕЧКА & ГЛАС БОЖИЙ
15.09.2017 © Саня Малаш / Оповідання
АнтиСНІД
13.09.2017 © роман-мтт / Мініатюра
Гра у цифрові кості
Ой, чи біг, чи не біг...
20.04.2016
Ранкові дива
10.08.2017
Жертва ДТП
21.08.2017
Вертикаль
02.09.2017
Помста
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 23  Коментарів: 7
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.08.2017 21:40  роман-мтт для © ... 

мені одного разу вистачило, як бачите :))) 

 29.08.2017 10:26  © ... для роман-мтт 

ну круто :) Мене на Говерлу носить періодично. Цього разу - вчетверте чи навіть уп’яте... Бггг :) Вже й не порахувати. 

 28.08.2017 23:53  роман-мтт для © ... 

мене останній раз на Говерлу 15 років тому носило: збирався наче сам, але спустився з гори разом з майбутньою дружиною ;) цікава була подорож ;) 

 22.08.2017 09:33  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую! Завжди рада :) 

 22.08.2017 08:59  Тетяна Ільніцька для © ... 

Потішили))))) Ніби піднімалася з Вами))) Щоправда, не впевнена, що також бігла... Таку пробіжку здійснити важко навіть віртуально...
Цікаво! 

 22.08.2017 08:24  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Дякую :)
А щодо котика, то в нашому готелі була біленька киця на останніх днях вагітності. Але це їй не заважало три дні ганяти по периметру чиахуа - собаку колеги. Ми насолоджувалися цим неймовірним полюванням протягом всього перебування у Ворохті :) Киця була справжнім мисливцем ;) 

 21.08.2017 17:16  Панін Олександр Мико... для © ... 

Отак, прочитаєш, проникнешся, надихнешся і наче сам зробив сходження (за чужий рахунок). Гай-гай, як добре!

П.С. А Котик, той. що у візочку, десь там випадково не ховався? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +44
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +70
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +79
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
16.10.2012 © Істерична Бруталка
02.10.2014 © Тетяна Ільніцька
29.08.2010 © Віта Демянюк
19.09.2017 © Андрей Осацкий
12.04.2011 © Закохана
01.12.2010 © Журналіст
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди