Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.08.2017 19:08Мініатюра
Про батьків  Про людину  
У кожному рядочку життя
60001
Без обмежень
© Ольга Моцебекер

У кожному рядочку життя

Ольга Моцебекер
Опубліковано 22.08.2017 / 43173

Він жив, ловив кожну мить, радів променям сонця, усмішці дружини, звуку каблучків маленької внучки, листам і дзвінкам дітей, сміху онуків, смаку чорного хліба і запаху скошеної трави. Вже знав, що у нього залишилося зовсім мало часу: незабаром він зможе з`являтися своїй родині лише уві сні. Розуміння того, що він наближається до дверей між життям і смертю більше не гнітило його. Він просто цінував кожну хвилину, відведену йому у цьому світі. Ні, не поспішав жити, навпаки відчував час і смакував, «святкував» життя.

Дружина, діти боролися за нього, намагаючись випросити у долі диво зцілення, але він уже прийняв своє рішення: пора зустрітися там — за межею з сином й рідними, що вже пішли до іншого світу. Розумів, що прийшла пора завершити усі справи й випустити нарешті на свободу свою любов, яку носив багато років у своїй душі.


Найменша донька спостерігала за ним. Вона посміхалася, коли бачила, як він щось швидко записував на клаптиках паперу, які попадалися йому під руку. Донька знала: батько пише розповідь про своє життя, спостерігала і вчилася у нього радіти життю. Ще зовсім недавно вони були з татом у лікаря. Вона пам`ятає, як батько тоді вийшов у коридор після огляду і сказав: "недовго залишилося". Його погляд запам`ятався їй на усе життя. Це був погляд дитини, а не сильного чоловіка. Вона прочитала у тому погляді тоді благання "врятуй". Підтримка і любов, молитва - все, що вона могла дати. Вони стояли з батьком і дивилися один одному у вічі: без слів розмовляли душі. Пройшло зовсім небагато часу, і погляд батька знову став впевненим. Він усвідомив, що для любові немає перешкод між світами, смерть не вбиває любов, варто лише випустити свої почуття на свободу, щоб дружина, діти, онуки знали, як він їх любив. Так, був скупим у житті на теплі слова, але тепер прийшла пора надолужити згаяний час. З того часу він змінився, радів дрібницям і важливим речам. Донька дивилася іноді на батька, як він куштує із задоволенням просту їжу, захоплюється смаком, і говорила собі: "потрібно так жити — у радості, радіти життю, скільки живеш". Цей девіз вкорінювався у свідомості жінки з кожним днем все міцніше, оскільки вона бачила радість, але знала, який біль терпить тіло батька і як страждає від майбутньої розлуки душа.


Одного разу, коли донька приїхала провідати батьків у село, батько віддав їй завершений рукопис, попрохав зробити копії й передати усім дітям і онукам. Донька тримала той рукопис у руках, немов найцінніший скарб. Вона розуміла: батько намагався підготувати не лише себе до завершального іспиту життя, відходу в інший світ, але й дітей — до неминучої розлуки. Він готовий гідно зустрітися зі смертю. Увечері, коли вона нарешті приїхала додому й відкрила рукопис, у кожному рядочку побачила лише ЖИТТЯ.

м.Васильків
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.07.2017 Проза / Мініатюра
Такі близькі світи
29.12.2017 Проза / Мініатюра
Рецепт волшебства
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
16.01.2018 © Маріанна / Мініатюра
Весна
14.01.2018 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Західна окраїна Хомса. Горизонт. Традиції поховання
13.01.2018 © Гаврищук Галина / Оповідання
Хто ти?
13.01.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Мандрівочка пахне...
11.01.2018 © Каранда Галина / Фейлетон
Дванадцять прийомів літературної полеміки або Посібник з газетних дискусій
Мініатюра Про людину
22.08.2017
У кожному рядочку життя
05.06.2017 © Ольга Білицька
Адамове яблуко
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.43 (МАКС. 5) Голосів: 7 (6+0+0+0+1)
Переглядів: 99  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.08.2017 15:03  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую, що поділилася роздумами, Таню. Вдячна за відгук. 

 23.08.2017 08:59  Тетяна Ільніцька для © ... 

Олечко, без слів... Усе відчулося! Бо Твоя оповідь про найважливіший момент у житті кожного. Напевно, це добре, коли є час на обдумування життя, прощання, родинне тепло... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +115
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +183
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +160
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +100
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.11.2011 © Микола Щасливий
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
18.10.2010 © Журналіст
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди