Резонанси
Сонце за обрій червоним яблуком,
хвилі малюють таємні символи,
місяць згори усміхнувсь ніяково
двом, що під ним про безмежне мріяли.
Дерева і трави словами здавалися
віршів сакральних, що душами писані.
Межі між ними поволі стиралися,
як і зникали між ними відстані.
Погляди - ріки первинних енергій,
дотики - сплески п’янких резонансів!
Далі - злиття протилежних матерій
в дико-первісному грішному танці!
Вічність, просякнута танцями тими -
безмежна та лагідна зоряна мати
Всесвіт поволі крізь себе нестиме
і буде його на руках колихати...
м. Одеса, 26.08.2017 р.
