31.08.2017 00:04
для всіх
119
    
  1 | 1  
 © Серго Сокольник

Без назви. Містичне

Без назви. Містичне

Знов зозуля кує

Під вербою... Були- рахували...

Де ж-бо щастя моє

Із тобою?.. Життя роз"єднало...


Копи лічить Ілля...

У гаю холоднішають ночі...

Часу плин... Битий шлях

Наших зустрічей ніби зурочив


Потаємний мольфар, 

Той, що оком зорить унікуди

І наслідує дар

Двічі пить материнськії груди.***


Я до нього піду

І на погляд його темноокий

Погляд свій накладу

Та свої позагадую вроки.


Хай поверне мені, 

Що забуте було під вербою, 

І запещені дні

Від зозулі для нас із тобою


Ще плекатимуть час, 

І кохання, мов вербові коси, 

Овиватиме нас...

...тільки ноги порізані босі


Перев"яжеш мені

Оберегом лляної тканини...

...Через Нав уві сні

Стежку долі знаходимо нині, 


Мов нічні крадії, 

І звільняєм набутих уроків

Ми стежини свої.

Куй, зозуле. На довгії роки...



© Copyright: Серго Сокольник, 2017

Свидетельство о публикации №117083006523

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.08.2017 12:45  Георгій Грищенко => © 

Чудово.

 31.08.2017 00:46  Борис Костинський => © 

Дуже поетично та майстерно!