Виливатись у віршах
Я втомилась від слів, бо вони заплямовують душу,
Я втомилась від сонця, бо більше не хочеться осінь.
Скільки часу я стримаюсь, скільки часу ще мушу
Виливатись у віршах... Чому я це роблю і досі?
Мені хочеться правди, без жалю і тої печалі...
Аби тільки ще встати і мати цю думку: "жива!"
Мене світ заховав у безбарвно-сірій вуалі,
А мені ще ж здавалось, що я уже стала нова.
Я не хочу віршів, але ж це - мої віддані маски.
І, крім того, вони - найдорожче, що в мене тут є.
Сонце падає вниз; я готова зізнатись в поразці,
Я готова зізнатись, що слово давно не моє.
