06.09.2017 23:06
Без обмежень
39 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Виливатись у віршах

Я втомилась від слів, бо вони заплямовують душу,  

Я втомилась від сонця, бо більше не хочеться осінь. 

Скільки часу я стримаюсь, скільки часу ще мушу 

Виливатись у віршах... Чому я це роблю і досі? 


Мені хочеться правди, без жалю і тої печалі... 

Аби тільки ще встати і мати цю думку: "жива!" 

Мене світ заховав у безбарвно-сірій вуалі,  

А мені ще ж здавалось, що я уже стала нова. 


Я не хочу віршів, але ж це - мої віддані маски. 

І, крім того, вони - найдорожче, що в мене тут є. 

Сонце падає вниз; я готова зізнатись в поразці,  

Я готова зізнатись, що слово давно не моє. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Відлунням / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ти забираєш мій голос / Вірш | Олександра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.09.2017 09:53  Каранда Галина => © 

близьке мені...
поки пишеться - пиши... 

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо