Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.09.2017 12:31Оповідання
Сатира  Для школярів  Для студентів  Для дорослих (18+)  
30000
З дозволу батьків
© Саня Малаш

АнтиСНІД

До Дня вчителя та просто так
Саня Малаш
Опубліковано 15.09.2017 / 43458

Усе, що мені про нього було відомо – це його нік Юпітер, і що він у жодному разі не хоче розголосу, бо одружений, а жінка його вагітна. Познайомилися, як більшість людей, у чаті. Я шукала партнера для участі в акції «Пригода однієї ночі», яку фінансувала одна заможна й ідейна борчиня проти ВІЛ/СНІДу. Юпітер надіслав фотку – і я погодилась.

Домовлялися довго. Усе, що потрібно зараз йому – секс із пласким животом (бо на дружину в цьому плані годі сподіватися). Ну, й щоб ніхто не знав, ще раз повторив мені він, сіючи благальними смайлами у приваті.

- Я подумаю, - відписала йому, - бо це ж акція, фотки будуть. Може, якщо організатори дозволять тобі фотографуватися в бафі…

Ну, от. Йому кортить випустити пару, поки жінка слабує. А мені потрібні світлини з акції, які потім опублікую на сайті нашої школи. Бо лише після цього мені дозволять викладати предмет «Сімейні цінності» учням дев’ятого класу.  

Отже, ми з Юпітером розвіртуалилися в кафе, де купили з десяток різних напоїв, злили їх в один графин і гарненько почастувалися. Ну, а потім сіли в таксі та в супроводі знімальної групи поїхали до готелю. Мій партнер був у бурці… сорі – у бафі, з якого визирали здоровецькі, мов абрикоси, очі. Нам видали пачку презервативів, домашній тест на ВІЛ і дві футболки «Безпечний секс – це твій внесок у майбутнє».

І тут-таки почалися пригоди. Репортер аж мікрофон випустив з рук, коли під час реєстрації виявилося, що… в нас обох свиснули гаманці.

- Як ти міг недодивитися, - вибухнула я, - для чого ти собі такі здоровенні очі відростив, якщо вони не працюють?! Що в тебе ще бутафорське, га, скажи!

- До чого тут я! Це все ти! Захотілося ж тобі, чорт забирай, прелюдії в туалеті! Їдьмо тепер до тебе, а що робити?

- До мене?! До моїх трьох неповнолітніх сестер у комуналку, так? Давай вже краще до тебе.

- Молодець, дотепно. Я ще жити хочу. – Тут Юпітер сіпнувся й вихопив камеру в оператора: - Що ти знімаєш? Ми ще нічого не робимо, а ти знімаєш!

- Друзі в тебе, може, які є? – намагалася я виправити ситуацію, вибираючись із готелю на вулицю.

- Усі друзі в нас із дружиною спільні.

- Чорт. А в мене їх узагалі нема. Як бути?

- Як, як. – Знервовано глипнув на годинник: – Часу обмаль. Ще ж тест на ВІЛ треба зробити – до й після. Давай у під’їзді десь.

- Ага, там, де бомжі ночували. Дружина буде рада. В мене інша ідея, слухай. Це можна зробити в моїй школі, я маю ключі від класу. Заодно й школу прославимо, що, мовляв, надала приміщення для флешмобу.

- Люблю жінок, які самі все вирішують, – похвалив мене Юпітер і болісно зітхнув: – Це не про мою, на жаль. Сіла на шию, ноги звісила. І думає, що все життя так буде.

Ми йшли до школи. Під ногами стогнав сніг. Термометр на електронному табло якогось банку показував мінус двадцять один.

- Слухай, – завела я розмову. – Це не моє діло, звісно… але дуже кортить знати… так, суто на майбутнє… для уроків, які вестиму у дев’ятих класах.

Співучасник «Пригод» зупинився, абрикоси втупилися в мене.

- Ну?

- От ти одружений… Ти скоро станеш батьком… І що – так страшенно хочеться сексу з незнайомою тьолкою? Не ображайся, але я в це не вірю.

- Я ж в анкеті…

- Пам’ятаю я твою анкету… Думала, ти кпиш. Ти ж кпиш, правда?

- Чого раптом? – чорний баф поперемінно надимався та здувався.

- Ну, а що? Так, посміятися, в фейсбуці лайки зібрати…

- Посміятися?! – викрикнув Юпітер. – Це – весело, по-твоєму?!

Із цими словами він штовхнув мене в сніг, гепнувся зверху й заходився розстібати мою дублянку.

- Ей, ти що робиш?!

- Те, по що прийшов, – пояснив, натиснувши мені на плечі так, що мою голову засипало снігом.

- Зажди! – крикнула я, і порція холодного та колючого миттю опинилася в мене в роті. – Це не за правилами! Спочатку тест!

- Та чхав я на твій тест! – лютував Юпітер. – Мені на біса не треба твої пригоди! Я просто собі хотів чпокнутися раз, поки вдома не дають.

Дідько, я вам зараз тут заціпенію. Забери руки, ти, збоченцю, на мене вдома чекають батьки й сестри… Ну, й прекрасний принц на білому коні, якщо такий існує… Але Юпітер, вдавивши мої ноги власними колінами в замет, уже намагався закоцюблими пальцями виколупати ґудзик із петлі своїх джинсів. Чорт. У мене болять кінцівки. І щелепи не розмикаються. Повітря бракне… І…

- Зніміть із нього баф! – гукнула я до преси, доки ще могла дихати.

Це розхолодило мого знайомого. Підвівся і, захищаючи однією рукою своє закутане обличчя, іншу подав мені, аби я вибралася з кучугури.

- Ти дурне, тут мінус двадцять, – нагадала я. – Примерзли б одне до одного – і жили б разом довго й щасливо, поки швидка допомога нас не розлучить. Тільки уяви – лежить твоя дружина, животик пестить, у якому твоя дитинка б’ється, аж тут дзвінок із лікарні: чоловік прилип на морозі причинним місцем до якоїсь панянки…

- Ти повчати мене прийшла чи сексом займатися? – знов закипів Юпітер. – Ти що – розумна?

- Так. – Цього разу я вирішила, що ніякої гордині в моєму «так» немає. – Ось напишу статтю: вчителька біології трагічно загинула у запеклій боротьбі з ВІЛ/СНІДом…

- Я пішов, - махнув рукою Юпітер. – Краще вже щось простіше собі знайти…

І він було відчалив, але я вхопила його за куртку:

- Тебе як звати?

- Гена.

- То, слухай, Гено. – Пара з рота була така густа, як цигарковий дим, хоч випрохуй у перехожого та затягуйся, для образу. – Невже тебе наша зустріч так нічого й не навчила? Наприклад, що, якщо ти зараз знайдеш собі щось простіше, то це «простіше» буде чимось заражене?

- А ти не поділишся зі мною презервативами?

- Поділюся. – Я дістала з пачки шість, вручила Гені. – Тільки з солідарності, бо мені дружини твоєї шкода.

Юпітер, стенувши плечима, поклав засоби захисту собі до кишені.

- Зніми баф, - попросила я. – Хочу на тебе глянути востаннє.

Гена відвернувся й рушив геть.

- Ти дуже гарний, - сказала я йому. – І дитя в вас буде таким гарним, як ти. Дай я тебе обніму. До біса цю акцію.

Юпітер зупинився. Я підійшла до нього, пригорнула і, приспустивши баф, упилася йому в губи. Гена щось замукав, але мукав він недовго: при вправному затисканні сонної артерії організм вимикається, а слідів не лишається. Юпітер упав в сніг долілиць.

- Утратив свідомість від дикої пристрасті, - пояснила я на камеру. – То що, пофоткаєте мене в школі? Цей парубок сказав, що не хоче світитися, то можна без нього.

- Дарма. В нього обличчя закрите, - зауважив фотограф.

- Його очі виказують. Дружина одразу впізнає.

І ми почимчикували до кабінету біології, де до світання тривала фотосесія. Вчителька без комплексів палко цілувалася зі скелетом, надягала футболку «Безпечний секс – то твій внесок у майбутнє» на опудало пугача. Потім іграшковий голуб сидів у мене на плечі з презервативом у дзьобі.

- А коли ж до діла? – нервувався оператор. – Уже шоста ранку.

- Так він передумав, - махнула я рукою. – Слабак, а не мужчина. Який з нього батько буде…

А в цей час дружина, в якої почалися перейми, даремно видзвонювала Гену. Бо мінус двадцять, бо сонна артерія, бо зомлів від дикої пристрасті…


Вимкнувши проектор, я обернулася до класу. Дев’ятий «А» застиг, мов зачарований. А тоді вибухнув оплесками…

Документальний фільм про пригоди однієї ночі, плюс моя коротенька розповідь про те, що відбувалося за кадром.

- Ніно Вікторівно, то він що – так закохався у вас, що втратив свідомість, коли ви його цілували? – прошепотіла відмінниця з першої парти.

- Ні, Оксанко, – пояснила я, – просто в нього був дуже сильний стрес. Коли ти піклуєшся про когось, забуваючи про себе, то організм виснажується. У нього дружина була вагітна. Це значить – дев’ять місяців він гарував, аби все забезпечити до пологів. І йому б, замість шукати пригод, слід було просто виспатись. От і впав від перевтоми.

У дев’ятому «Б» учні дивляться на світ більш прозаїчно.

- Було б із ним переспати в кучугурі, – розмірковував уголос Арсен, – тоді б жінка дізналася, який він козел, і прогнала його.

- Добрий ти... В неї почалися пологи. Вона від такого шоку могла дитину втратити або й сама загинути.

І в мене біжать скронями сльози. Від того, що Оксана вірить у справжнє кохання, яке може запаморочити голову, і від того, що Арсен таки вважає, що Юпітер – козел… Ось воно, нове покоління. Вони все розуміють правильно. Поки що. Так би й надалі…

- А ви не спілкувалися більше в чаті? – поцікавилася інша учениця, вже десятикласниця.

На мить мене кинуло в холод, потім відпустило.

- Думаю, йому зараз не до чату.

Сімейні цінності – предмет дуже непростий. Одним словом помилишся – і вже ніби як відповідальна за всі хиби своїх учнів. Хоч насправді – хто там слухає ті лекції. Всі в цей час листуються в контакті чи в фейсбуці й наступають на такі граблі, до яких я б ніколи не додумалася. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.09.2017 Проза / Повість
Файні хлопці скандинавські
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
26.10.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 5)
14.10.2017 © Іван Петришин / Нарис
Російські діти та хохли з хвостиками (Як виховують нелюбов)
05.10.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 4)
29.09.2017 © Сліпокоєнко Роман / Оповідання
Медові руїни
21.09.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 3)
Оповідання Для дорослих (18+)
15.09.2017
АнтиСНІД
18.06.2016 © Арсеній Троян
Сумна історія про Стояк
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 51  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.09.2017 09:13  Каранда Галина для © ... 

нда...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +89
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +129
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
16.10.2012 © Істерична Бруталка
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди