Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.09.2017 08:52Оповідання
 
10000
Без обмежень
© Андрій Осацький

Папарацци

Андрій Осацький
Опубліковано 19.09.2017 / 43507

- Це ж треба! Чого вони собі придумали! - ввалився у кабінет збуджений Юрко.

- Що знову трапилось? - запитав я, не відриваючись від монітору. Я вже давно звик до емоцій друга. Він знову приніс якусь новину або плітку з курилці.

- В нас будуть нову систему охорони встановлювати. Шеф усім сказав щоб всі зробили нові світлини на посвідчення та здали їх у кадри. Розміром три на чотири.

- Ну так зробимо. У чому річ?

- В тому що з офісу нас ніхто відпускати не збирається. А треба щось робити.

- Хлопці, привіт, - зайшов до нас без стуку Сергій Петрович, начальник планового відділу.

- Привіт, - відповіли ми йому у відповідь та втупилися на нього.

- Я чого хотів. Тут така справа. Я з дитинства фотографуванням займаюсь. Можу зробити вам світлини на нові посвідчення. Зроблю у кращому вигляді, як у фотосалоні. По десятці з кожного. Як для друзів.

- Добре, - погодились ми та переглянулися.

- Приходьте до мене після обідньої перерви, - повідомив фотограф-самоук та задоволений вийшов геть.

- Бачиш, як само все виходить. Не треба було переживати, - сказав я Юрку та продовжив працювати далі.

Після трьох годин ми прийшли до відділу планування. Під дверима стояла велика черга бажаючих сфотографуватись. Як з’ясувалось – Сергій Петрович до роботи віднісся досить відповідально, що на нього було зазвичай не схоже. Підготовився він дуже серйозно – на робочому столі встановив спеціальний штатив, на якому зафіксував фотоапарат, поруч закріпив настільну лампу для більш яскравого освітлення. Для майбутніх клієнтів він напроти стола поставив стілець.

Першою зайшла Марія Андріївна, головний бухгалтер. Вона сіла на стілець та примружилася від яскравого світла.

- Зробить, будь ласка серйозне обличчя. Нахилить обличчя ліворуч, - почав командувати фотограф. – О. Чудово. Не ворушиться.

Сергій Петрович отримував задоволення від процесу фотозйомки та йому лестила увага колег. Після фотографування бухгалтерки запросив наступного клієнта, що чекав за дверима. Черга рухалась дуже швидко. Фотограф-самоук майстерно робив свою справу. Коли черга майже закінчилась, то відразу з’явились ще бажаючі зробити світлину на перепустку. Прийшли робітники з інших поверхів будівлі.

У результаті всі залишились задоволені від нового позаштатного фотографа. Не потрібно було тратити час на пошуки фотоательє у місті після роботи. Також Сергій Петрович пообіцяв віднести готові знімки до відділу кадрів, де їх вклеять у готові перепустки.

Але, як з’ясувалось – раділи усі даремно. Наступного ранку, коли головна бухгалтерка зайшла поцікавитись про долю перепусток, то застала Тамарку, у повному замішанні. Жінка-кадр заділа за столом та з жахом у погляді розглядала світлини.

- Це якась кунсткамера! – вимовила вона, коли побачила бухгалтерку. – Ніби усіх наших працівників у обличчя знаю, але нікого не можу на цих знімках впізнати!

- У якому сенсі? – не зрозуміла Марія Андріївна.

- Дивись сама. Це, Оленочка, твоя помічниця. Вона гарна молода дівчина з маленькою горбовинкою на носі перетворилась на світлині у кавказця з анекдотів з величезним таким пташиним дзьобом.

- Жах! А це хто? – спитала бухгалтерка та узяла другу фотокартку у руки.

- Це наш Юрко. Він нещодавно на Чорному морі відпочивав. Трохи засмаг, але на світлині він справжній негр з острова Тумба-Юмба. До речі, дивись на свій знімок!

- Хто це? Я? Не може бути! В мене не має зморшок. Цій бабусі років під дев’яносто, не менше.

- Та ти подивись на нашого завгоспа Петровича. Ти бачила колись загримованих покійників? - продовжила жінка-кадр показувати інші світлини. - Ось, милуйся! Таке відчуття, що він з початку помер, потім посинів, позеленів. А потім його розмалювали рум’яними та тональним кремом.

- Так! Усі ці світлини нікуди не годяться! – обурилася Марія Андріївна та зібрала всі знімки у конверт, вона як обшпарена вилетіла з кабінету шукати горе-фотографа.

Впродовж усього дня всі, хто фотографувався у диво-майстра, підходили до нього, щоб забрати світлини. Бог з нею, з тією десяткою – більшість була згідна заплатити ще грошей, але щоб ніколи не бачити цих знімків, не говорючі про те, щоб вклеювати їх у нові перепустки. Наступного дня шеф відпустив усіх працівників на декілька годин зробити світлини у місті – в фотоательє у професіоналів. Сергій Петрович після даного випадку отримав нове прізвисько – папарацци.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.09.2017 Проза / Оповідання
Сукня
09.10.2017 Проза / Оповідання
Новітні методи
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
13.12.2017 © Гаврищук Галина / Оповідання
Що важливіше – своє чи наше?
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
08.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
І про текст
04.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (22.)
Оповідання
29.09.2017 © Сліпокоєнко Роман
Медові руїни
19.09.2017
Папарацци
17.09.2017 © Казік Казімов
СУПЕРЕЧКА & ГЛАС БОЖИЙ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 53  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.09.2017 10:57  © ... 

второго шанса ему никто не даст)))) 

 19.09.2017 10:05  Каранда Галина для © ... 

) "нечего зерцало винить, коль рожа кривая!"))))
освітлення чоловік неправильно підібрав просто... 

 19.09.2017 09:29  Тетяна Ільніцька для © ... 

Ахахахаха)))))) Ну Тобі видніше)) Ти ж автор)))) 

 19.09.2017 09:21  © ... 

я вважаю що винні криві руки))))))) 

 19.09.2017 09:12  Тетяна Ільніцька для © ... 

Буває, що тут скажеш? Підвела техніка чоловіка... Коні ж не винні, правда? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +101
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +158
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +84
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
26.11.2011 © Микола Щасливий
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
03.12.2011 © Т.Белімова
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди