20.09.2017 16:55

для всіх

137

2 | 2

 © Серго Сокольник

Здійснилось

Ця ніч віршування відточує стиль.

Неначе чорнило розлите на стіл, 

Вона тобі в душу втіка, ніби жах, 

Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...

.....................................

Складаються зорі. Підходить пора...

Ще тоне у мороці твій Катр-Бра, 

Ця битва з собою у рівності сил...

Ти здатись на милість себе не просив.

Ти інше просив... І збігає рядок, 

Неначе на душу ляга холодок, 

Що пОкровом речення жар укрива, 

На успіх приречений... А голова

Від думи йде обертом... Може, не йде, 

А просто тяжіє від гіперідей, 

Які ти чорнилами виллєш у світ...

...і нудить від пам"яті... Пам"яті від

Розправонашіптувань ницих нездар, 

(Як серце твоє? Ще тримає удар?)

Обмежених дурнів... Їм не зрозуміть-

Що вдіяно- того не в силах змінить

Вже й сам Господь Бог... На оцій ось землі, 

Що заздрісний недруг тобі опалив, 

Руками у опіках маєш творить.

Саджати троянди свої. Боронить

Цей клапоть, аби що нове проросло, 

На щастя (а ім на загибель) зійшло, 

Бо броду одвіку нема у вогні.

(...як точка опори потрібна мені, 

Щоб зсунути землю. Та вкрали ж. Нема.

І Гоголь Великий сказав недарма

На те запитання- Ну що на Русі?

-ТА КРАДУТЬ!..) А судді... Та Боже впаси

Лихого суддівства... І куплене все.

Навіщо той вірш?.. Написав би ессе

Про те, як підсудки судили ягня...

Чи байку... Дожити б до СУДНОГО ДНЯ, 

Щоб бачить, як суддів судитиме Суд...

Гаразд. Я римовано це занесу

До твору. Хай судять прийдешні роки...

Роки... Чи віки... Бо потрібні віки, 

Можливо, щоб якось змінити цей стан, 

Як вовка голодного судить баран...

Гаразд. Повернемось до наших бара...

...лягло, мов влите. Викладати пора

У простори нету, прозоро-ясні, 

І темні, немов заговорена ніч, 

Чорнилом розлита у дУші одвіч.

Живи, у життя відлітаюча РІЧ!!!

Бий, бубон шамана, немов барабан, 

Буди Валенштейнів роз"єднаний стан!

Хай заспані сови злітають із віт

І творять у мороці ниций політ!

Хай жовті їх очі словами сліпить, 

Словами, нікому яких не спинить!

Які, наче сонце осяють цей світ!..

Це яв? А чи сон це?..

..................................

Втомився я від...

© Copyright: Серго Сокольник, 2017

Свидетельство о публикации №117092006975