Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.09.2017 14:24Повість
 
Атланти
00000
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Атланти

Паралелі .Частина № 2

9

Гаврищук Галина
Опубліковано 22.09.2017 / 43555

9.

Аж зараз помітила, що тут більш насичені фарби, − чи то небо голубіше, чи трава зеленіша… А може щось змінилось… Однак, простір став контрастнішим, наче початок кінця.

Біля аруміну зібрались діти і старші люди. Два старці, один трохи молодший і бабуся. Їй більше чотирьохсот років. Сиділа на пеньку у розшитому символами коричневому кептарику поверх льняного сірого плаття. На голові хустина, зав’язана вверх. Обличчя з ніжною посмішкою. Щаслива. Нащадки мали найстаршу матір за живу богиню. Навіть собаки та кішки сиділи поруч, наче грілися її теплом.

Десь біля сорока чоловік – від малечі до підлітків і кількох літніх розмістились на галявині по колу. Буде якась вистава. Всі завмерли, мовчать.

Бабуся озирнулась і закликала нас рукою, хоча ми були невидимі. Тоді, при першій зустрічі з Нурією та Рутом, вони своїм наказом трансформували нас у видимий образ. А зараз не розуміли яким чином старенькій вдалось здалека відчути нашу присутність. Але та вмить передала нам відповідь телепатією, − для неї вже не було невідомого. « Ким стала ця літня пані?», − крутилось в голові запитання. За секунду прийшла дивовижна інформація…

Коли жінка переходить межу дітородного віку, в неї наступає зрілість. Її органи вже не створюють яйцеклітину, та дух тільки-но прокидається по-справжньому. Тепер він головний, вміщає сенс подальшого розвитку та існування. Жінка перетворюється з людини на богиню. Раніше, коли тіло очищалось, віддаючи свою кров, воно знаходилось в безпосередньому контакті із Землею. Після закінчення цього періоду нас тупав час єдності з Всесвітом. Змінювалось мислення і потреби.

Тепер жінка спостерігала за своїми нащадками з ласкою та гордістю, але не втручалась у їхнє життя. Тільки відповідала на запитання, коли її просили. Вона розуміла вищий план, була його частинкою і деколи давала замасковану відповідь, яка спонукала дітей шукати самостійний, вірний шлях. Підтримувала родину, ділячись чистою енергією. Відкинувши земні пристрасті, вона ставала провідницею роду, радницею та довіреною особою Матері всього. Відповідала за чистоту помислів всього роду, жила спокійно та впевнено. За це була наділена духовними дарами. Неземні помічники, учні творця, були їй до послуг і не могли ослухатись. Знань своїх для корисливих цілей не використовувала, − лише для здійснення рівноваги на планеті…

Така довіра до людини була не всім помічникам до вподоби, але суперечити Матері і Батькові в одному поки ніхто не смів…

Дарія нас чекала. Трохи морозець пішов, але придивившись до м`яких, добрих рис обличчя, стало спокійно як біля мами. Зрештою, вона моя пра-пра-бабуся, якщо орієнтуватися на присутність минулого моєї душі у її пра-пра-правнучці Ліні.

Посередині живого кола в яке ми вписались, була викладена мозаїка діаметром три з половиною метри у вигляді двох спіралей одна в одній. Перша – з темно-червоних рубінів(направлена всередину), друга – з яскраво-синього аквамарину( розкручується назовні). На одне це диво можна було милуватись, бо каміння переливалось на сонці і візуально виглядало так, наче потоки рухаються в різні сторони.

Повітря всередині заколихалось як над полум`ям, відчувалась напруга і тепло. Над мозаїкою почав формуватися прозорий циліндр, в якому повітря стало подібним на воду, що переміщалась. Далі утворився вихор, а за ним в центрі з`явився Квін із сяючою посмішкою. Всі рукоплескали, малеча пищала та реготала.

В цьому місці була зосереджена така велика любов і повага один до одного, що мене аж пекло всередині.

Вистава – це тренування Квіна. Найстарший чоловік – Ауроній, чоловік Дарії, був його наставником. Може старцю і біля п’ятисот років, але саме він відповідав за безпеку і силу роду. Його авторитет на піддавався сумнівам. Усі присутні спочатку дивилися на Квіна, а потім переводили погляд на реакцію Ауронія. Той піднявся і розвів руки в сторони – оживляв енергії, які повинні зайти і вийти з Квіна. Цей літній муж мав реальну владу над стихіями. Він глянув на сонце, і воно покрилось димкою, перестало разити очі. Починалось дійство…

Квін закрутився в ліву сторону, піднявши руки вверх. Збільшувалась швидкість… Це важлива розминка, бо таким чином він входив у резонанс з всесвітніми чистими енергіями, які безперестанку обертаються по спіралі. Не даремно основа усіх народних танців – обертання навколо осі та рух по колу.

О!!! Рубіни засвітились! Червоне світло змійкою підіймалось вверх в напрямку проти годинникової стрілки та огортало Квіна. Цей процес означав очистку духу від земних пристрастей і позбавлення інертності фізичного тіла. Воїн зависнув в метрі над землею, лежачи обличчям вниз. Світла проходило через нього… Потім знову стійка в центрі, оберти в праву сторону, свічення синього світла, паріння. Це вже заряд чистої енергії… Вибух світла!... Коло, яким оточили Квіна збільшилось в діаметрі. Нас усіх перенесло з трьох на шість метрів від центру. Не даремно родина зібралась тут, − всі дії воїна безпосередньо впливали на оточуючих, певною мірою очищали і заряджали. Навіть ми з Гірою перебували в стані, подібному на ейфорію. Можна приблизно порівняти так, ніби тебе годину парили віниками в бані, а потім облили крижаною водою. І зараз ти як хмаринка…

Ауроній велично посміхався. Підійшов до Квіна і мовчки передав наступне завдання. Усі закрили очі та приготувались дивитися справжнє живе кіно, чи бути учасниками. Гра в уяві! Який безмежний простір. Тут читають думки, і все, що робить і бачить Квін є загальнодоступним. Ми також були свідками дива, бо перебували в єдиному полі з усіма.

Фізичним тілом Квін стояв в центрі спіралей із закритими очима. Тонкі тіла перенеслись разом на берег моря. Навколо – пальми, кущі з чарівними квітами і запах, який хочеться їсти. Поряд – п`ятиметровий водоспад з веселкою. (Хай йому грець! Я ще ніколи не була в такому казковому місці!)

Кожного разу Ауроній підбирав для тренувань новий світ – пустелю, джунглі, холодний край, степи чи скелі. Разом з Квіном подорожували всі, хто був глядачем. Тепер розумію! І заздрю… Куди ми все це поділи? Гіра штиркнула мене… Стало соромно…

На березі Квін повинен був тренувати тіло думкою. Зробити в стрибку три оберти навколо осі і сальто. Стоячи прокручував уявні рухи, причому тіло пітніло, м`язи напружувались, кожна клітина працювала в такт думкам… Воїн розбігся, піднявся в повороті, − невдало. Процес уяви повторювався ще двічі, поки йому вдалось перекрутитись і приземлитися на обидві ноги. Поплавав, щоб зняти втому.

Так само відшліфовував силові навички, перекручував та підіймав кам`яні валуни руками, потім поглядом. Час тягнувся по різному для глядачів і виконавця. Процес підготовки пролітав кадром. Це Квін спресував видимість своєї підготовки, аби не гаяти часу своїх рідних.

Цікавим був політ над водоспадом. Під тілом юнака була повітряна подушка, яка крутилась вихором.

Злякала зустріч з гепардом. Та Квін загіпнотизував його і кошара заснув.

Далі було довільне завдання. Юнак вирішив пробігтись берегом моря. Під ритмічні звуки хвиль і рівномірні плавні рухи він увійшов в медитативний стан, час зник. Але прийшлось зупинитися. На пісочку в набігаючих хвильках граційно лежала темноволоса русалка. Вона посміхалась і махала до Квіна рукою. Той замилувався виточеним сильним тілом красуні, очі сліпила срібна чешуя на хвості. Вони стали розмовляти думками, однак, ніхто з нас не чув (мабуть, закрився). Тільки було відчутне дивне хвилювання… Ще секунда, − і звідки не візьмись – на парубка летіла гарматна куля! Ох, як він встиг? Виставив руки вперед, вмить створив захисне поле, − куля впала прямо перед його носом і потонула в піску… Русалки не було. Ну й іспит! Ми з Гірою пережили переляк. І це ще не все.

Під ногами юнака почала утворюватися сипуча воронка, затягнуло вище колін. Ось тут і знадобилися відшліфовані навички обертання. Квін викрутився, піднявся в повітря і зник. Опинився на скелі над водоспадом. Пережилось все як справжня реальність. Ми були змучені і здивовані. Може все? На кінець він показав шоу для діток. Тіло юнака перетворилось на купку різнобарвних метеликів. Вони танцювали, створюючи фігурки як в калейдоскопі. Кружляли, розлітались та сплітались у форму зайчика, слона, фонтанчика. Потім салют і кінець!

Усі відкрили очі. Наш герой вийшов з кола і перетворився на скромного парубка. Його відразу обліпили дітки. Тепер він ще дві години буде нянькою…

Думалось мені, навіщо я стала свідком Квінових фокусів. Дарія відповіла вмить:

− Квін народився з такими ж здібностями, як у всіх.. Єдине, що в нього було особливим – це дивовижна настирливість чи впертість. Ніколи не відступав після невдалих спроб навчитись чомусь новому. З дитинства вірив, що зможе все. Тому далось по вірі…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.09.2017 Проза / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
23.09.2017 Проза / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
08.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
І про текст
30.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Хто ми є?
28.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Двійник чи антипод?
27.11.2017 © Панін Олександр Миколайович / Казка
Дизайнерка
Повість
26.09.2017
Атланти (11.)
22.09.2017
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
04.09.2017 © Саня Малаш
Файні хлопці скандинавські
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 28  Коментарів:
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +101
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +155
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +83
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.11.2011 © Микола Щасливий
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди