Філософське. Про Буття і про Україну
Людина пливе в океані Часу,
Ворушить мов кит плавниками…
Свою кришталево-прозору сльозу
Не може обтерти руками.
Де ти, перлино,
Зоре з небес?...
Ластівко-душе,
Де твій Дантес?
Скоро поцілить…
В руках пістолет…
Стрінетесь
Скоро ви
Тет-а-тет.
***
На догоду п’яничкам
Старим генералам
Україно, завжди ти страждала!
Півмільярда долярів
На зброю летальну??
Не осягнути ментально.
Тільки серцем можна те
Зрозуміти-збагнути:
Вже трохи лишилося… Ми
На порозі Страшного Суду.
Прийде Він
Покарати й помилувать нас, недолугих…
Перед очима Його рівні усі.
Немає ні перших, ні других.
Душі голісінькі й кволі…
Листочки вони
На тополі
Долі.