23.09.2017 12:01
для всіх
106
    
  4 | 4  
 © Олександра

Я зрадила осінь

Я зрадила каву, я зрадила осінь.

Ховаюсь у буднях й п`янію від чаю.

Давно вже дощам не розчісую коси,  

І дні за цей холод вже не пробачаю.


Розкриті для когось сапфірові очі

Моїми зірками задмухують свічі.

На осінь лишаю пів денної ночі,  

Бо потім лиш прірві подивлюсь у вічі.


Я зрадила правду і поклики крові,  

На стінах малюю свої діаграми.

В мені - у віршах - не лишилось любові.

Вона загубилась чужими містами.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.09.2017 20:49  Олена Коленченко => © 

Головне, щоб ця любов залишилась у серці....А тоді відродиться знов і у віршах! Гарні роздуми, з присмаком осені....

 24.09.2017 19:57  Сашко Новік => © 

класно, коли не лишилось. є місце під нову

 24.09.2017 17:57  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний осінній вірш. А сумні думки... Заваріть кави, воно й попустить! Геть п"яний чай!
Жартую. Насправді думки в вірші дуже слушні, осінні негоди їх уміло підсилюють.

 24.09.2017 04:01  Серго Сокольник => © 

Олександро, сонце) "Зрадниця" ви чудово- осіння))) Гарно) Я просто запропоную позбутись отого Й (це скупчення приголосних, вірш гірше читається, передусе в деклмації) Я б рекомендувв просто замінити комою, та справа Ваша, зрозуміло ж) Дякую)