Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.09.2017 12:11Повість
 
10000
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Атланти

Паралелі .Частина № 2

10

Гаврищук Галина
Опубліковано 23.09.2017 / 43567

Про нашу невидиму присутність знали Дарія, Нурія з Рутом і ще один чоловік не з людського роду. Він бачив нас, але не зважав. Це Ікар − молодий бог чи помічник, прикріплений до цієї родини Матір`ю. Міг приймати любий видимий образ. Втілився у гарного і мускулистого чоловіка з темним волоссям, але обличчя було як камінь – не відображало жодної емоції. Його покликали Ауроній з Дарією для допомоги у створенні якогось пристрою…

Мармуровий павільйон з колонами. Навколо – вазонки з квітами. Посередині кам`яний стіл, покритий малахітом. Такий собі куточок грецьких богів.

Ауроній розгорнув папірус з кресленням літаючого човна. Ікар прораховував можливості його створення. Далі зробив висновок:

− Сама схема проста. Для підйому у повітря потрібно створити під корпусом магнітне поле, ідентичне заряду землі. Тоді вони будуть відштовхуватись і триматись у повітрі. Таке поле можуть створити дві людини, увійшовши в резонанс. Питання в тому, як його заставити рухатись. Легше було б перенести тіло туди, куди вам потрібно… Навіщо це?

Ауроній наполягав:

− Перенестись можуть тільки дорослі, які володіють навичками роз магнічення клітин тіла і наступному за тим притягувані. Я мушу подбати про перенесення дітей.

Ікар мовчав. Думав про щось, опустивши голову. Втрутилась Дарія:

− Твої думки не припустимі. Що означає – не буде куди? Мені також відомий варіант майбутніх подій. І там є похибка до трьох десятин. Прошу виконувати свою роботу… Навіть якщо тобі хочеться самому роздавати накази, − сказала суворим тоном берегиня, − якщо тобі байдуже, то я відмовлюсь від твоїх послуг і опіки!

− Все гаразд. Я допоможу. Потрібно закрутити вихрове поле з наростаючою швидкістю під корпусом. Питання тільки у стримуванні його розмірів. Якщо не обмежити розростання, то може утворитись чорна діра і всіх затягнути. Розумієте, як це небезпечно?

Ауроній підтвердив:

− Саме цю проблему ми і хотіли вирішити з твоєю допомогою. Ти можеш утворити додатковий контролюючий магнітний потік, який би вклинювався у вихрове поле з постійною періодичністю.

− Ти маєш на увазі мене самого? Але ж моя енергія може розщепитись і зникнути у воронці!

− А ти створи магнітний осередок, який притягуватиме її назад…

− Так! Я бачу, що ви вже все вирішили без моєї на те згоди! Виходить, ризикувати мною для вас не страшно?

Дарія махнула рукою:

− З тобою нічого не трапиться. Ти безсмертний. В крайньому випадку Матір створить тебе знову з вільної енергії у просторі. Гірше буде, коли ти не виправдаєш довіри і своєї необхідності. Тоді у твоїй потребі не буде сенсу… Так, коли випробування човна?

Ікар без ентузіазму відповів:

− Завтра під час сходу сонця. Так легше налаштуватись на магнітні хвилі Землі, − за тим зник.

Літня пара дивилась один на одного мовчки, та думками вели бесіду.

Дарія: − Як думаєш, він допоможе?

− Ні. Не вірить в нас.

− І в мене така підозра. Яка можливість зробити це своїми силами?

− Головне, що Ікар підтвердив теорію контрольного магнітного поля. Створимо енергетичну кулю позитивного заряду, навколо неї – захисне поле. Закріпимо її позаду корпусу. Вона не дасть воронці розширитись і буде перешкоджати надмірному збільшенню швидкості.

− Тільки не Квін! – ахнула Дарія.

− Більше ніхто не зможе втримати її, навіть я і ти разом…

− Тоді це зроблять Рут з Григорієм. Вони як батько і дідусь Квіна зможуть сконцентруватись та утримати гальмо, щоб не класти це на плечі дитини.  

− А хто буде створювати вихор?

− Я і ти.

− Мені не хочеться затрачати твої сили. Вони надто цінні для простору. Тобі потрібно подбати про знищення агресивних потоків, які будуть заважати нам увійти в спокійний стан та добитись резонансу. Треба взяти Вакоса.

− Тоді послабимо захисне поле, яке він утримує.

− Він передає це синам. Вже є успіхи…м… невеличкі. Треба швидше вчити їх.

Ауроній обняв свою кохану, джерело його натхнення і сили. Вони стояли, купаючись в душевному теплі, ніжності та безмежній довірі. За ті століття, що вони пройшли разом, стали єдиним організмом. Але щоразу, коли сплітались їхні руки, по тілу пробігало безліч невидимих іскор. Літня пара пережила чимало радості та хвилювань за своїх нащадків. А зараз їм випала тяжка ноша, − врятувати своїх дітей від того, що наближається.

Тривога, біль і страх стукали в серця – їхню внутрішню фортецю. Але мудреці не впускали їх. Знали, що з цього починається поразка.

Тривогу перетворювали на пошук виходу. Біль – на зміцнення мужності. Страх – на віру у виживання та рішучість захистити свою сім`ю…

«Боже, допоможи їм», − думалось мені.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.09.2017 Проза / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
26.09.2017 Проза / Повість
Атланти (11.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.10.2017 © Іван Петришин / Нарис
Російські діти та хохли з хвостиками (Як виховують нелюбов)
10.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Гра
09.10.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Новітні методи
09.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Спалення
07.10.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Щастя є
Повість
27.09.2017
Атланти (12)
23.09.2017
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
21.09.2017
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 27  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.09.2017 14:43  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Мені відомо про це. Але пишеться легко, - наче само. Десь в глибині знаю, що якщо не напишу до кінця того, що почала, то далі не піду... Якось бачиться цей світ... Яким чином - не знаю. Дякую вам 

 24.09.2017 13:39  Панін Олександр Мико... для © ... 

Схоже, що цей фрагмент - технічно-духовна філософія. На жаль, сучасного читача це не дуже зацікавлює. Споріднені за характером твори притаманні 19 - початку 20 століть.
Від автора цей стиль вимагає багато душевних і фізичних зусиль, навіть самопожертви.
Бажаю успіхів на цьому нелегкому шляху.. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +59
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +96
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +99
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +108
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
20.01.2011 © Михайло Трайста
19.11.2014 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди