25.09.2017 16:30
для всіх
154
    
  1 | 1  
 © Ем Скитаній

Просторовий рух

Просторовий рух
...кубики!..кубики!..кубики!...
(вигуки з реклами)

із прискоренням перевертається, 

вертиться куб

аж до кольору швидкості у повітрі -

і перетворюється куб у кульку.

або ж у м"яч з колючкАми, 

що вершинами кубу

видовжуються в простір голками... -

колючий уесь, 

руками не втримаєш м"яч...


але скорше за все

тобі явиться шапка кульбабки

утворену в безлічі

щільно воз"єднаних між собою

найкрихітніших кубів, 

яких відцентрованим рухом

швидкісний вітер

розкидує наче пір"їнки по світу -

крихітні, 

легкопрозорі оті всі куби

крутяться в сонці, 

в веселках

і у вітрах

з утаємниченням таєн людських у собі...

і ось вже спадають, 

мов

на

парашутиках -

доправляють, 

несуть

веселі, 

забавні, 

шкодні, 

вітальні, 

привітні, 

прощальні, 

печальні листи, 

що отримані, 

читані, 

вмить позабуті, 

розірвані, 

рвані

і кинуті геть -

та знову злітають

порожніми вже

зонтами

з корзини, 

що для сміття -

їх гойдає, 

розгойдує, 

вертить, 

підхоплює

з давньоминулості буревій, 

з"єднує всі

у велику, 

рухливу кулю під сонцем, 

в райдузі

сяючу у кольорах

твоїх спогадів, 

згадкою літ у літах

в часі радощів, 

зморення і самоти, 

в час бійдужості навіть до плину часів.


або ж кине в нестямності лютій той буревій

гостроріжучий, 

почервонілий

в захмареннях куб

перед очі відчАєм тобі

з думками глибокими

чорно страхи і жахи -

їх панічно відштовхуєш злякано

й дужче розкручуєш тим

торканням легким

долонею у пальчатках -

він дзигою знову завертиться, 

кулі подібний гримить

громом наче від неба...

і від землі...

пронизаний болем той грім

темних, 

важких депресух... -

відзеркалені чергою ті думки

аж у безмежність відлунь.


з того

трагедійно-готичного кубу

скрапують краплями

западає у серце, 

у душу, 

в думки -

страхає!..

заперечуєш куб!

випадково що втрапив тобі перед очі, 

як ті

жахливі, 

виродливопотворні

обриси образів дивних, 

що

тінями

звіроподібні

в диму

по місту

блукають

сліпо

у ночі...


зляканий, 

спохвату

завертиш, 

закрутиш... -

знервовано

перевертаєш

спогадів куб, 

допоки у кулю

знов не обернеться він

в кольорі швидкості у повітрі -

там сонце і райдуги, 

вітер і шелест дерев, 

і спадання осіннє шурхливого листя, 

дощі і сніги, 

і дихання вільне у волі!..


зачарований

ти

гіпнотично торкнеся невмисно

живої в спогадах кулі... -

миттєво зупиниться він

і...

гострогранний, 

мов лезами куб

поріже до крові

пальці твої у пальчатках

та й розкидає в різнобіч

спогади всі -

але уперто розкручуєш, 

знову вертиш, 

крутиш до швидкості дзиги гучної

і споглядаєш спогади вже іздалля, 

як у просторі

поміж зір

в перетвореннях

правиться рух

крізь сьогодення, 

з минулого -

у майбуття

і з майбуття сьогодення -

в минулості...


...і розумієш той рух просторовий, 

сприймаєш його

як іграшку долі, 

здуману Богом...

...а може

собою самим

для себе?..

чи то з відчаю, 

з самотності, 

чи від нудьги

ті забавки здумалися тобі, 

ті ігри уяви?..


тільки містичний, 

манливий, 

підступний, 

непевний

і небезпечний

той куб в просторовому русі

вертиться все ж таки

і гудить, 

перетворений в кулю

мигтіннями миті, 

рухом неспинним відлунь

долі

і літ

в неосяжній

безмеж -

но -

сті...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.09.2017 08:18  Тетяна Белімова => © 

Склалося враження, ніби намагаюся зібрати "Кубик Рубіка"... Ось-ось уже доскочу, але якийсь фрагмент постійно випадає. Майстерно закрутили думки - теж не вдалося схопитися за них, лише хвостики в руках.
Реклама існує як окремий вид діяльності і навіть мистецтва, бо впливає на глядачів / слухачів / читачів подібним чином.