Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.09.2017 10:37Повість
 
Атланти
00000
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Атланти

11.
Гаврищук Галина
Опубліковано 26.09.2017 / 43606

11.

За горою, яка була межею угідь Дарії та Ауронія, була територія родини Веросії та Гекура. Вони були добрими друзями та сусідами і вважали себе одною родиною, бо троє їхніх дітей зв`язали себе сімейними вузами. Інші роди також близькі по духові, оскільки ворогів серед людей не було.

У кожної родини був свій опікун з небес. В основному їхня енергія використовувалась для реалізації задумів людини, якщо це потребувало більших зусиль, ніж могли виробити самі атланти. Це – забезпечення матеріалами для творчих задумів. Дорогоцінне каміння, заготовки для скульптур, допомога при будівництві арумінів та інших важких конструкцій, очистка лісів, підгін коней. Також в їхні обов`язки входило будівництво центральних підземних обсерваторій. Інколи вони втілювались у образи дивних звірів чи драконів, щоб розважати людей. Та останнім часом, все менше їм хотілось із своєї ініціативи приносити своїм підопічним просту радість. Часи змінилися. Знали помічники, що деякі з їхніх братів замислили переворот. Не хотіли вислужуватись перед людьми, щоби самим не опинитись під гарячою рукою сильніших.

…Все почалось через кохання. Не відомо на скільки воно було щирим. Один з опікунів, − Церіон, − не зміг стримати своєї жаги перед земною красунею Аірою. Її душевна чистота, плавність рухів, голос німфи, досконале тіло та яскраво-голубі очі ідеального обличчя настільки зачарували його нутро, що розбудили справжні земні пристрасті. Він заземлився і став марити обіймами красуні. Ця мить настала.

Прийнявши зовнішність її коханого чоловіка, Церіон пірнув у недра Аіри. Тільки вкінці утіх, коли жінка з чоловіком за звичай виходили з тіл, переплівшись в екстазі, і прямували у подорож на інші планети, красуня відчула чужого… Вони зачали дитя.

Злітались атланти з усіх країв, щоб подивитись на дівчинку голубої крові. Вона була ще прекрасніша, ніж мама. ЇЇ все ж прийняли і полюбили.

Згодом зібралось віче із старійшин всіх родин, де було проголошено: « Почалось!»

За прикладом Церіона деякі божества також входили у стосунки з жінками. Народилось ще близько двадцяти таких діток – хлопчиків та дівчаток. Це з`явились предки царів нашого періоду, нащадки голубої крові. В більшості своїй вони правили людьми таємно…

З того часу минуло десять років. Правдами чи ні, але вони вже були. Росли разом з усіма атлантами, наділені такими ж здібностями. Хіба ж емоцій в них було менше – не стільки сміху й сліз, чи жаги до життя. Однак, з логікою в них було все гаразд.

Одне турбувало їхніх батьків – людське дитя вище рангом по праву народження. Вони в праві втілювати свої задуми самостійно, а голубокровки повинні були питатись дозволу. Хоча, їм ніхто ні в чому не відмовляв. Це швидше було приниження гордині. Через цю ваду небесні батьки заземлились.

Самі божества вважали себе першими дітьми Матері, а людей другорядними і не такими могутніми. Насправді ж саме люди виробляють вільну енергію для всесвіту через свої емоції, а слуги тільки притягують її в єдиний егрегор. І не можуть мати цінності, рівної людині. Вони створені носіями і повинні віддавати людям цей заряд при необхідності, за проханням.

Церіон став першим, хто замислив змінити суть речей на Землі. Його дочка розквітала з кожним роком. Він позбувся статусу помічника, але все ще міг змінювати образ, зникати і з`являтися, коли заманеться. Більше не контактував з Матір`ю після земної спокуси. Дух його все ще був могутнім, бо притягував людські енергії, здебільшого негативні. Він навчився перехоплювати негатив до трансформаціїї Берегинями сімей. Це вдавалось через притягування енергії дрібного невдоволення, яке не могли помітити ні матері, ні самі винуватці.

Залишалось втілити план захоплення і поставити людей на коліна. Стати царем на Землі. І дочка його правитиме атлантами по праву спадку. Заради неї все. Вже бачив себе єдиним богом, мріяв про поклоніння і славу. Заради єдиної кровиночки. Всі інші – їй до послуг! Ще поки атланти сильні, приховував свої наміри, здавався дружелюбним. Блокував свої думки і заряджався далі. Все ж, одному не впоратись, не зламати людський рід. Потрібно зібрати своїх братів – батьків голубокровок.

Все більше захоплювали його нові, незнані раніше почуття. Збираючи по каплі негатив, Церіон ростив у собі образу. Вона неначе павутиння наростала гнівом, ненавистю і жагою возвеличення. Тиснуло бажання примирення з Матір`ю, та вона не відповідала. Образа приймала потворні форми…

В один з таких приступів Вона з`явилась перед ним у маленькому солов’ї. Навіть це образило Церіона. Він очікував хоча би на величного дракона. На ньому вона недавно піднімала в небеса двох хлоп`ят...

− Сину мій, зупинися. Ти заплутався. Прийми течію подій. Тобі випав не найгірший варіант – бути прийнятим людьми, яким не потрібні твої послуги. Шануй їхню дружбу. Вони пробачили тобі смерть Аіри, яка зумисне розмагнітила своє тіло і не повернулась. ЇЇ гнітило почуття провини за необачність. З неї воно народилось і тепер буде вселятись та мучити інших…

− Якби ти не наділила їх можливостями бачити варіанти майбутнього, вона не знала б пророцтва і була живою. Любов до неї опустила мене на землю… Я втратив її… і тебе. Навіщо тоді мені безсмертя? Навічно один! Ти відвернулась від мене…

− Не тебе одного гризли сумніви у правильності розставлених мною пріоритетів. Люди більше ранимі, ніж ви – мої небесні діти. Їх потрібно охороняти і дарувати радість, оскільки вони творці видимої реальності. А ви – ланцюги між ними і мною. Їхні творчі енергії потрібні Всесвіту – вам і мені. Емоції та почуття – величезний скарб, їх без земного тіла не пізнати. Не губи моїх земних дітей. Пророцтво – це тільки один з варіантів. Новий план може створити кожен. Я під корегую обставини…

− Я про це і кажу! По якому праву вони можуть створювати план? За які заслуги? Люди ж смертні… Хоча, ні! Навіть тут ти наділила їх кращими можливостями. Ми то живемо в одному єстві, а вони −!!! Можуть сотні разів оновлювати фізичне тіло, залишаючи безсмертну душу. І ще до того всього не пам`ятають своїх помилок та невдач з минулого життя.

− Як і досягнень та своєї могутності! Їм не відомий закладений потенціал. Одна людина прирівнюється до сили цілої планети. І справа кожного життя – віднайти його. Без них у вас не буде сили… То ж полюби людей. Одного разу тобі це вдалось. Не гніваюсь на тебе через кохання. Ти мій син і мусиш знайти спокій тут, на Землі.

− Ти все знала і допустила мою слабкість… Чому?

− Я не перечу виборові своїх дітей. І якщо між вами виникне конфлікт, знай – люди сильніші!

− Це ми ще побачимо.

− Сотні, тисячі років − це ніщо. Навіть якщо заснуть, прийде час прокинутись. І я знову буду піднімати їх в небеса…

Матір зникла.

Церіон ще довго сидів нерухомо. « Таки цінує їх більше, ніж нас...Це поки-що. Нехай – но вони стануть брехливими, злими, жорстокими. Побачимо… І це знає… Виходить, я інструмент для випробувань. Якщо їх зламати, то не будуть відчувати в собі іскру Матері та не чутимуть відповідей. А скільки гидоти нароблять! Розірвуться вузи, що зв`язують їх і вийдуть з єдиного людського тіла. Не знатимуть, що належать Всесвіту і будуть думати, що їхній світ тільки там, де живуть. Ха! Я буду вбирати їхній негатив − головне нейтралізувати берегинь, принизити жінок і віддалити від влади над родами. І стану я єдиним володарем на Землі… Пробач, Мамо. Дозволяєш експеримент, щоб перевірити силу земних богів? Тоді це мій вибір!»

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.09.2017 Проза / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
27.09.2017 Проза / Повість
Атланти (12)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.10.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
Якого кольору очі Горгони?
21.10.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Моя кава
20.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Кава
19.10.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Це моя територія
18.10.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Десять років
Повість
30.09.2017
Атланти (13.)
26.09.2017
Атланти (11.)
22.09.2017
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 24  Коментарів:
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +64
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +99
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +104
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +109
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
21.10.2012 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди