30.09.2017 00:38
для всіх
168
    
  2 | 2  
 © Серго Сокольник

А ти відчувала?

А ти відчувала?

Ти відчувала?..

Холодне "бувай" під склепінням осінньої ночі...

Привидом спалах

-швидше, авто, пролітай!- долю прорізав пророче...

Відчаю гами, 

Ніби весь світ обваливсь...

І під ногами

Листя осіннього слиз...

Доброї ночі вам, Вулиці

Міста, в якому колись

Час мій у вічність обнУлиться!..

Ні... Зачекай трохи, пліз!

Місто містично відлунює музику Ліста

Під відлітаючий лист...

Ніччю цією торкнусь потаємного змісту

Сенсу розлуки, коли

Що не збулось, повернулось

Нотами стомлених вулиць

Міста, де час не обнулиться долі назло!..

Доле, ти чула це?... Та обійшлось. Обійшлось...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.10.2017 19:05  Тетяна Чорновіл => © 

Душевний вірш у оригінальній формі! Хоч смутку... аж через верх. Чи бува автор не закохався???
Не обнуляйтесь! Ну її, ту вічність!

 04.10.2017 07:12  Георгій Грищенко => © 

Чудово.

 03.10.2017 13:08  Наталія Старченко => © 

Вірш особливий... Я відчуваю у ньому музику, по-моєму, схоже на блюз...