Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.09.2017 12:07Повість
 
Атланти
10000
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Атланти

13.
Гаврищук Галина
Опубліковано 30.09.2017 / 43649

Я і Гіра нехотячи, взнали про таємну зустріч розвінчаних опікунів. Церіон виставив блок перед людьми, що жили в даному періоді, але не перед нами. Ми ж з майбутнього, нас у його захисній мисле формі не було. Оскільки тут інформація літає як пташка, то ми її піймали. Ні з того, ні з сього, але відчули жахливу правду про все, що готувалось і могло трапитись. Вірніше, тепер ми точно знали, звідки та навіщо у нашому світі чужинці, що провокують людей на злочини і грубість. Нутро підказувало, що коли розібратись у тому, з чого все почалось, то можна якось відновити здібності людей. Можливо, діяти у протилежному напрямку… Та, про це потім.

Гіра непокоїлась:

− Я не знаю, що нам робити. Для чогось нам було дозволено потрапити сюди саме зараз…

− Ага, щоб змінити минуле… і знищити сьогоднішні наші світи! – обурилась я.

− Я все думаю про частоту Землі. Тоді їм вдалось понизити її пульс. Але в нашій паралелі вона відновилась більше тридцяти років тому, у вас – близько п’ятнадцяти.

− Тоб-то Земля почала відновлювати наші спадкові можливості?

− А хіба зараз у вас діти такі ж як були ви колись?

− Здається, сміливіші…Є унікальні дітки. Є купа з розгубленими талантами через тупість батьків. Знала б ти, скільки в нашій країні мерзоти, котрі калічать беззахисних дітей – б`ють, принижують, навіть ставлять у куток, заражаючи їх нечистю, що кишить там. Не думаю, що ті відчувають захист Землі…

− Може не живуть на ній… Через асфальт їй не пробитись. Та, і підселений у свідомість вірус не дозволяє людям повірити в себе. Все-таки, Земля працює. Повір, ці випробування тільки загартують їх у боротьбі за свої можливості. Вони непокірні і з вільним духом, їх не зламати вже інфікованим дорослим. Хромосоми починають взаємодіяти. Ще трохи – і відновляться ті, що атрофовані.

− А ми, доросле покоління?

− При бажанні кожен може зцілитися.

− Ти, як все – дуже тактовна…

Гіра подивилась на мене як на придурка. Справді, ми зараз тут, на переломному моменті цивілізації, не знати що маємо робити, а я розпочала філософські дебати… Насправді мені страшно втручатись у невідомо-що, як, де, коли, на яких правах… Гіра відчувала те ж саме. Розказати про все Дарії означало змінити течію подій. Перевернеться хід історії, а ми взагалі можемо зникнути. В часи Атлантиди не було паралельних світів. Це після її загибелі Матір створила дублерів, бо нові люди не були такими могутніми і виробляли в сотні разів менше енергій. Якщо атланти не загинуть, то нас в сьогоденні може і не бути…

Так чому ми тут? Думати… Відчувати нутром… Що каже серце? Генна пам`ять… Ми хвилюємось, нічого не відчуваємо і не можемо побачити жодного варіанту виходу… Тільки знаємо, що коли втечемо, буде ще гірше (чомусь).

Гіру осінило: − Давай думати про море. Наші ангели… Вони нас попереджали!

Побачили бурю з молочними берегами. Не вдалось. Ще раз. Море заспокоювалось. Тиша… Чайка…

− Ви могли і не покликати нас через свої лякливі емоції, − почули Мію.

Перед нами знову стояли крилаті охоронці, але їх було троє. Між «нашими» стояв рудоволосий красунчик – ангел чоловічої статі.

− Аро з нами, − це ангел Микурія. В атлантів він зараз є сином небесного батька, а у вашому світі – один з друзів.

− А чому він допомагає нам? – питаюсь.

− Тому, що ви зв’язані в питаннях розвитку, повинні в майбутньому допомогти його земній особистості, − запевнила нас Лія, − це аванс…

Я зніяковіла:

− То серед моїх друзів є людина з голубою кров`ю? Хто це?

Аро відповів тихим, але лаконічним голосом: − Я дам вам знати згодом.

Справді, було не до того. Гіра почала із звинувачень :

− Ви знали, що нас чекає і не попередили. Ми могли вибрати інший час для подорожі… І що робили ви тоді?

Мія: − В нас не було ангелів. Ми не мали підтримки. Зробили помилку… Надіємось, що ви її виправите.

В мене запрацювала звивина:

− Ви говорили про вібрації чи відхилення при перегляді минулого. Те саме казала Дарія про похибку до тридцяти процентів. Що буде, коли ми розкажемо атлантам про таємні збори?

− І чи справді таким чином ми змінимо минуле і майбутнє? – доповнила Гіра.

Лія посміхнулась: − Хм … ви трошки перебільшуєте на рахунок того, що з сьогоднішніми своїми знаннями в силах повністю переписати книгу життя. В загальному вона залишиться з тим самим сюжетом. Тільки коли пропустити чи дописати декілька сторінок, то зміниться хід розвитку подій. Реальність можна розтягнути в часі, якщо продумати нові подробиці. І ще – два письменника ніколи не опишуть ту саму подію однаково…

Я розгубилась, коли зрозуміла, що відповідь закінчилась:

− Ти зумисне говориш так, щоб нічого не сказати і не розвінчати наші самостійні подвиги? А якщо ми зробимо гірше? Аро, де твій аванс?

Той сміється: − Поки не чую ваших пропозицій, щоб підтвердити чи спростувати їх…

Ага!.. Ми зрозуміли. Все-таки можна узгодити наші домисли з небесним нащадком вищої сходинки розвитку. Гіра розпочала аналіз:

− Загальна відповідь – це підказка. Все вірно, людина творить реальність на Землі. Ріка обтікає перешкоду, спочатку збільшується тиск, а потім швидкість. Перешкода – це наше втручання у минуле. Тиск – це дії атлантів для усунення загрози. Швидкість −??? Аро, допоможи.

− Війна. Життя буде бурлити. Атланти які загинули в першому варіанті, будуть готові боротися і рятувати свої родини, то й житимуть довше. Деякі встигнуть підготуватися до переходу через міжсвітовий портал. А ті, що не загинули, не зможуть врятувати наступне покоління від зараження, як і раніше, бо загальнолюдське тіло розмагнітиться.

− Так війна все-рівно буде?

− Третина буде врятована. Вони перескочать через секунду Матері – сто тисяч земних років. Їхній дух матеріалізується у нових душах майбутньої ери, коли Земля відновить свою пульсацію і буде готова працювати разом з ними. У ваших світах вона вже регенерувалась. Тож вони потраплять у ваш час з чистим духом, не зараженим космічними паразитами. Оскільки вміють відчувати нечисту суть, то не дозволять їм заразити себе. Це варіант Матері. Потім вони поділяться своїми знаннями та можливостями з людьми і ви зможете очиститись від чужорідних енергетичних вампірів. Знову почнеться золота ера.

− Знову? А скільки їх було? Як довго це тривало?

− Чотири, ваша буде п’ятою. Про періоди не запитуй. У всесвіті нема однакового відліку часу. Хоча, з вашої точки зору життя на Землі триває близько чотирьох мільйонів триста двадцять тисяч років. Але одиниці вимірювання також різні, в залежності від центру відліку…

Я знала, що зараз не час для цікавості, але коли не зрозумію того, що хочу негайно, буду мучитись. Тому настояла на детальнішому поясненні. Аро продовжив:

− Уяви шнурок з тягарем на одному кінці, який може розтягуватись (резинку). Вільний кінець розкручуй в руці із зростаючою швидкістю. Побач конус, який описує шнурок. Рука – центр обертання. Твоя рука рухається повільніше, ніж тягар, шнурок розтягується під силою крутячого поля. Це схема відносності часу. Для Матері в центрі – секунда, для людей на Землі, що здійснили один оберт ( кінець з тягарем) – тисячі років. Ще в додачу до цього, уявний конус – це існування всіх подій одночасно… як на картинці… Сам контур верхнього кола конуса ( коло, по якому рухається тягар) – це сім споріднених галактик вашого кусочка світу з одним центром. Робить оберт протягом дев’яноста двох тисяч років. Кожна з галактик має своє сонце. ( Мені уявився дитячий вітрячок з сімома пелюстками). Крім цього, кожна планета обертається навколо свого сонця, змінюючи свою вісь кожних двадцять одну тисячу років. Сонце в центрі обертається навколо своєї осі і центру енергії Матері по зростаючій спіралі. Одним словом, все обертається і час пливе по-різному… Для початку забагато.

− Ще одне запитання – скільки таких конусів існує?

− Гм… Наша Мати опікується одною галактикою. Існує ще Велика Матір в центрі семи галактик чи пелюстків. І так далі…

− А-а-а… Дякую. Повернімось на нашу малюсіньку Землю до невеличких справ. Гіро, що ми ще не проаналізували? Поки тут з нами підказки.

− Своїм втручанням ми рятуємо третину атлантів. Майбутнє допомагає минулому. Що це нам дасть в об`ємному баченні?

− Минуле допоможе нам відновити структуру ДНК. Хто це може зробити?

− Той, хто володіє силою думки і має достатньо енергії для регенерації загальнолюдського тіла. З людей ніхто… все…

Гіра вигукнула:

− А жреці? Ті батьки голубокровок, які прийняли сторону людства? Аро, ти ж нащадок такого чоловіка?

− Молодці! Вірна думка. Я не можу потрапити в цей світ. Але вам пораджу знайти батька моєї колишньої душі – Віктора. Він одружився з Ладою і насолоджується життям серед людей. У них двоє діток – я і сестра Квіта. Розкажіть про нього Ауронію. Віктор зможе зібрати добровільні енергії атлантів і перенести їх через часовий портал у ваш час. Людство прокинеться і відновить свої здібності, знову стане єдиним.

Наші ангели були задоволені. Побажали нам спокійного мислення, яке слухає голос серця. Ми розпрощались. Опинились у знайомому павільйоні з малахітовим столом. Тут нас чекав Ауроній…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.09.2017 Проза / Повість
Атланти (12)
13.10.2017 Проза / Повість
Атланти (14.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
16.01.2018 © Маріанна / Мініатюра
Весна
14.01.2018 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Західна окраїна Хомса. Горизонт. Традиції поховання
13.01.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Мандрівочка пахне...
11.01.2018 © Каранда Галина / Фейлетон
Дванадцять прийомів літературної полеміки або Посібник з газетних дискусій
10.01.2018 © Світлана Нестерівська / Есе
Диво!
Повість
14.10.2017
Атланти (15.)
30.09.2017
Атланти (13.)
26.09.2017
Атланти (11.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 34  Коментарів:
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +115
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +183
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +160
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +100
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
10.07.2013 © Іміз
26.03.2012 © Піщук Катерина
20.01.2011 © Михайло Трайста
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди