Розлука
Що ж прощавай зелений зміє!
Ти пильно від людей стеріг
мою самотню вежу-мрію
на перехресті всіх доріг.
Та раптом надіслала Муза
у мандри привітальний лист.
Чекай, зеленая спокуса,
ми ще зустрінемось колись.
Колись, з далекої дороги,
я повернуся на поріг,
з ким пережив свої пригоди,
у вежу запрошу усіх.
Густе вино у колі друзів
замість чорнила я наллю,
під їх пісні і шепіт Музи
мандрівку опишу свою.
02.10.2017р.
