08.10.2017 18:12
для всіх
230
    
  5 | 5  
 © Тетяна Чорновіл

Зорепад Оріонід

Зорепад Оріонід

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Засіває нічка зорі

В саду марево небесне.

Поміж тіні півпрозорі

Вже ось-ось нугою скресне


Золотавий дивосвіт.


Миті сполох – і над нами

Запальним дощем зайдеться.

Чуєш? Тепло плине снами, 

Стугонить у пульсі серця


Зорепад Оріонід.


Мірить час у ночі лоні

Сяйво трепетного плину, 

Лиш підстав під дощ долоні –

І відчуєш суть краплинну


Десь у ночі на краю.


Та як тіні полохливі

Збліднуть досвітками трохи, 

Не згубись у ясній зливі.

Я з очей твоїх знемоги


Сни солодких зір доп’ю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.10.2017 14:45  Серго Сокольник => © 

Просто цьом Вас, Таню... Цікава тема. І Ваші речі додають позитиву до душі...

 10.10.2017 17:40  Григорій Божок => © 

Я небесну насолоду, Чародійну і п`янку, Незбагненну смертним вроду Бачу в кожному рядку. Спасибі, Таня!

 09.10.2017 16:18  Наталія Старченко => © 

Так Гарно і романтично... Вірш дарує найсвітліші надії)

 09.10.2017 12:58  Георгій Грищенко => © 

Неймовірно коротко і геніально.

 09.10.2017 06:59  Каранда Галина => © 

гарно... в нас дощить. не видно зорепадів(

 08.10.2017 22:17  Борис Костинський => © 

Але поетично! Аж в голові запаморочилося від Вашої вишуканої поетичності, пані Тетяно!   {#}