Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.10.2017 22:44Повість
 
Атланти
00000
Для дорослих (18+)
© Гаврищук Галина

Атланти

14.
Гаврищук Галина
Опубліковано 13.10.2017 / 43777

Ауроній чекав на послання. Побачивши нас, трохи здивувався, бо їх не раз відвідували гості з майбутнього і ніхто з них не відав більше, ніж він сам… Нам нічого не потрібно було пояснювати, тільки пригадати те, що вловила наша підсвідомість, − і Ауроній про все довідався.

Він стояв з гордою стрункою осанкою, як скеля, та дивився на гори, вкриті димкою. Обличчя відображало тривогу і мужність. Йому було за чотириста п’ятдесят, але виглядав як семи десяти річний чоловік нашого простору, тільки вищий. Земний бог – сильний і розумний. Він зрозумів усі наші вагання, через які ми переступили.

− Дуже вдячний, − мовив тихо, − сьогодні надвечір я скличу старійшин усіх родів Атлантиди. Побудьте тут, щоб всі змогли причитати вашу інформацію.

Ми не заперечували. Тим більше, що нас зацікавив збір дітей в обсерваторії. Там повинен був початись урок астрономії. Вела його дочка Дарії, мама Нурії – Софія. Колись вона стане наступною головною Берегинею, а сьогодні передає своїм дітям найголовніші знання − історію їхньої цивілізації.

Дахом аруміна слугував скляний купол, викладений мозаїкою з солярними символами по краях. Всередині була розкладка небесних світил. Раніше мені здалось, що це зображення наших трьох сусідніх галактик, але щось було не так. Я не дуже розбираюсь в зоряному небі, та розбіжності шкребли… Гіра також пильно дивилась на зображення «неба» і зробила висновок : − Тут в нашій галактиці два сонця! А там далі ще три скупчення небесних тіл, їх не помітно, якби не зірки в центрі…Все як казав Аро. Сім галактик… Але планети в останніх розміщені по іншій схемі… Чому? І там по сім планет… Що не так з нашою?

Софія відчула наше здивування:

− Відповідь у стародавній історії, яка була задовго до нашої матеріалізації. Це час наших найперших предків, котрі мали по сім тонких тіл. Вони врятували космос після апокаліпсису нашої планетарної системи. Після цього сьоме тіло увійшло в анабіоз .

− А шосте? – здивувались ми, − воно у вас є?

− Ні. Шосте було нейтралізоване після другої катастрофи. Воно накопичувало енергію для передачі всесвіту… Також не оправдало довіри.

− Був ще другий кінець?

− Історія повторюється в певній відносній періодичності…

Нам залишалось тільки впевнитись у правдивості цих слів.

Софія продовжила: − Після другого кінця виконувати роль шостого тонкого тіла було доручено Небесним дітям без людських емоцій, через яку втрачалася обачність. Тоді пройшло переміщення людських родів з семи світів галактик. Щоб жити в мирі та взаємодопомозі.

− Виходить, що опікуни – це похідна від втраченої функції людини?

− Так. І посланці Матері, як наш додаток.

− А де додаток від сьомого тіла?

Софія тільки сумно дивилась на схему зоряного неба:

− Вони там. Але, щоб це осягнути в розумінні вам прийдеться познайомитись з основою життя космічних тіл. Так, що приєднуйтесь до наших малят.

Справді, тут знаходились дітки від трьох до чотирнадцяти років. Всі були зацікавлені. Ті, кого турбували інші питання, були в других місцях. Я передбачала, що мені буде складно сприйняти нові знання, але те, що почула було настільки незвичним, що після заняття я могла тільки дивитися в нікуди…

Софія говорила плавним лагідним тоном, який викликав довіру. Вона сиділа разом з внуками на м`якому круглому дивані. Очі виражали любов, а весь образ – силу і впевненість. Я милувалась нею. Вона знайомила нащадків з історією нашої Галактики у вигляді легенди, яка передавалася предками з-покон-віку.


***

 

Велика Матір була сьомою дочкою Гіперіони − початку всього (і однією з семи своїх сестер у безконечному зростанні), першим духом наших семи споріднених галактик. Мільйони земних років вона з сестрами перебували в материнському сяйві, створюючи мисле форми життя, яке їм потрібно було зачати. Вони мали вісім граней буття у восьми вимірному просторі. Сестри були зв’язані одним початком і думки всіх з’єднувались у єдину програму творення. Після погодження всіх планів з Гіперіоною, уСІМ Великим Матерям було дозволено творити свої світи. Центральним Сонцем вони були наділені вогняними центрами, що акумулювали енергію для кожної домівки.

Всі сестри були з`єднані в єдине взаємозалежне єство, що передавало досвід кожної частинки і породжувало центральний магнетизм як гвинтик єдиної системи. Велика Матір одним подихом закрутила молоде Сонце Ра так, що воно закипіло і почало виробляти її живу енергію. Так створено центр наших світів. Тонкі тіла Великої виконували різні функції – зв`язок між сестрами, створення сфер буття, плани галактик, народження дочок і їх підтримка. Вони повинні будуть опікуватись своїми частинками спільного простору і створити тверді тіла які будуть виробляти, накопичувати і обмінюватись енергіями з всесвітом. Бо вільно плаваючі заряди не мають тієї сили, що притягнуті в єдиний збірник.

Одне з восьми тонких тіл Великої розклалось на сім частинок. Так народилось сім сестер, одна з них – Матір нашої галактики. Схема зав’язків між спорідненими світами залишилась як програма успадкування. Своїх дочок Велика наділила всіма якостями, якими сама володіла, а Центральне Сонце дало їм вогняні кулі, які ті повинні була оживити. Все повторилось. Із Сонця Ра народилось наше молоде Сонце, а Матір наділила його живим духом, віддавши йому частину своєї сьомої оболонки. В нього також було сім тіл, фізичне ми бачимо на небі.

Майже два галактичних роки ( 1 рік − 230 млн. р.) воно росло, обертаючись навколо старого Ра і вбирало в себе усі знання Матері. Тепер вони повинні допомогти один одному у творчих процесах. Було це близько п`яти мільярдів років тому.


Сім ясних променів вийшло із Сонця…

Дух животворний із Матері лона

Як душу єдину

Створив оболонки майбутніх планет, 

Що возз’єднались з частинками світла

І зачали планування себе ж.

Матері серце ядром проявилось в кожній клітині

Від давна й до нині.


Закликало Сонце із далей всесвітніх, −

Таких, що прожили свій вік, −

Уламки космічні з камінням і газом, та різних хімічних клітин…

Все кругообіг, ніщо не пропало, −

Що вмерло, те стане живим.

Сонячним світлом зігріти їх треба, 

А Матері дух воскресить.

Софія пояснювала створення світу не тільки словами. Атланти передавали інформацію образно, − їм був доступний четвертий вимір усвідомлення. Все, що говорилось, для слухачів бачилось як кіно і запам’ятовувалось не розумом, а пробуджувало підсвідоме знання, яке є в генах кожної людини. Це було нагадування, не що інше… Правда, самі маленькі вже заснули, − може їхнім голівкам так легше слухати, бо ніщо не відволікає.


Найближчою до Сонця була Рута, то й отримувала від нього найбільше підтримки. Майже вся її поверхня була вкрита морями та океанами. Нагріваючись, вона передавала воду з сонячним вітром іншим планетам. Розмір Рути перевищував габарити усіх дітей Сонця й Матері вкупі.

Далі були орбіти Титана, Землі, Меркурія, Марса, Місяця та Деї. ( Сьогоднішній ряд планет – Меркурій, Венера, Земля з Місяцем, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Плутон виключений із складу планет, оскільки ще не завершив формування своєї поверхні. Буває збурення від дев`ятого тіла, що знаходиться в двадцять разів далі, ніж наша екліптика. Ще є шість карликових планет, пояс Кайпера з астероїдами і маса паразитичних утворень, які загрожують безпеці планет, − находять на їхні орбіти.)

Фізичні тіла планет були на різній стадії формування. Навколо них є сім тонких тіл з материнським ядром всередині. Сонце дає планетам свій заряд. Вони його ростять і віддають вдвічі більше енергії, ніж отримали, при чому половину залишають собі.

Перше тонке тіло планети (тропосфера) піклується про стан фізичного. Формує повітря, поверхню і надра, − розраховує їхній вміст, притягує потрібні елементи для існування життя.

Друга оболонка (на фізичному плані – стратосфера, яка захищає поверхню від ультрафіолету) єднає усі планети у спільний взаємо-залежний дух, створений з одної матерії. Діє в інтересах галактики.

Третім тілом (мезосфера) планета врівноважує вироблену енергію і половину віддає Матері. За це отримує підтримку. Викиди шлаків, які планета не може переробити сама, забираються і спрямовуються у вакуоль чи бульбашку, яка розташовується нижче диску орбіт, за Сонцем. Там ці негативні матерії чекають свого часу розпаду і подальшого новоутворення. На фізичному плані третє тонке тіло до четвертого виміру не відображається, − тут нема тепла, А вже у п’ятому, шостому та сьомому вимірах бурлять творчі процеси. Це кольорова сфера, де витають музика, формули, вірші, солярні знаки, творчі мисле форми, картини та вся інформація, яка потрібна людям.

Четверте тіло (термосфера) накопичує енергію для своїх потреб. Фізичний рівень з дуже високою температурою. Саме це тонке тіло формує сітку миттєвих між часових та між просторових переходів, які стають видимими у шостому вимірі (як і кожна мисле форма, що відображається в реальності). Ця сітка підключена до голок, які є тунелями чи об’ємною дорогою. Голки з`єднані з поверхнею планети воротами ( знаходяться у скупченнях хвиль магнітного поля, здебільшого в пірамідах) і тягнуться до всіх кінців всередині нашої та семи споріднених галактик.

П’яте тіло планет(екзосфера) на фізичному рівні – це мембрана, подібна на пористу оболонку з водню та гелію, яка через отвори з’єднує внутрішнє тіло з космічним простором( по аналогії з клітиною). На тонкому плані відображається у сьомому вимірі. Це живий дух планети, який приймає тут любий видимий образ, подорожує світами, спілкується з ким заманеться і перебуває у такому реальному світі, який сам собі створює, або створений кимось. Подорож космосом не означає переліт через темне нічне небо, − це різноманітність створених думкою реальностей з морями, водоспадами, лісами і горами, безмежними просторами і підземними палацами з дорогоцінного каміння, глибоководних світів та сукупність всіх можливих творчих фантазій, до яких тут можна торкнутись живим тілом. Спілкування душ планет подібне на спілкування людей у вибраному затишному куточку. Вони мають живі емоції, які є чинниками контрастів та почуттів, що виробляють енергію. У порівнянні з людським аналогом – це сила стихій.

Усі діти Матері і Сонця наділені величезним творчим потенціалом. За це відповідає шосте тонке тіло. Перед тим, як планети повинні були сформувати свої видимі надра, рослинний світ і народити всіх живих істот, − відбувався творчий процес планування і розрахунків. Було це на сьомому небі. Його неможливо описати словами, − це восьмий вимір існування, якого нема всередині нашої галактики. Воно є ззовні як мембрана між клітиною нашої Матері (домівкою конуса, по якому обертається наше Сонце з планетами навколо сонця Ра) і клітинами її сестер. Ця сфера − як поєднання семи бульбашок в один інформаційний простір, яким опікується Велика Матір. В людському розумінні так, наче сестри(Матері галактик) з дітьми(планетами) зустрічаються з своєю мамою(Великою Матір`ю).

Тут всі Матері з дітьми-планетами творять образи живих організмів. Інформація, яку підготовили планети попередніми розрахунками передається всім. На базі цих даних створюється ДНК, визначаються кліматичні умови, склад елементів повітря, тиск, температурні показники і ВИМІР, в якому можуть існувати ті чи інші біологічні «витвори». Прораховуються мільярди варіантів сполучень для створінь, які миттєво показують свій видимий образ в об’ємній голограмі. А далі повідомляють про недоліки для виживання. Тоді «підганяється» структура зовнішнього середовища і вдосконалюється фізичне тіло… Причому, вся флора, фауна і ландшафт поверхні планується так, щоб вона могла «вписатись» у безпечне існування дітей планет – майбутніх людей. Кожна раса створена групою з душ планет та одної з Матерів. Кожна планета мала право втілити в життя свій задум. Вся інформація дублюється. Потім збірні формули творців з усіх галактик потрапляють всередину сонячної системи. Таким чином на семи наших планетах повинні були заселитись люди семи рас з сімома підвидами. Люди мали однакове ДНК, відрізнялися лише деякими функціями в цитоплазмі клітин, що впливали на зовнішність і виживання на певній планеті. Тонкий план вже був розрахований, залишилось тільки підготувати домівку та сотворити душі людей.

Сьоме духовне тіло планет складається з клітин, які є оболонками всіх її живих організмів.


Відділила Земля-мати своє лоно для дитяти.

Крапля Сонцем запліднилась і стала сіяти.

Матір дала свою мудрість та дух животворний, 

Що від нині і до віку єднає в любові

Дітей нових, що родились із її початком, 

Світлом батька бережені

У тілі єдинім

Неньки нашої світ-Лоні.


А із неї вже полинуть у безмежні далі, 

Де все небо правду знає – за що їм се дали.

І скарбниця їм належать, і сила могутня, 

Як замислив – так і маєш, усе твоя думка.

Задля того, щоб світили Сонцем оповиті, 

І з подякою своєю були в його свиті.

Спадок їхній − творчість нова, − долі роздавати, 

І як Матір всього перша життя дарувати, 

Бути з Нею в тілі вічнім, 

Себе віддавати для нащадків, 

Що чекають наступного Світу.


Діти різні в нашім домі зовсім не відмінність, −

Суть єднання всіх галактик у одному тілі.

Пам`ять та, яка ПЛАНета ПЛАНувала расу − ту чи іншу

Богів творчих, різних зовні, та з одного, −

Була стерта чуть по тому, тепер таємниця.

Не шукайте, не питайтесь, не будете чути

Голос Матері із серця, бо досвід набуто.

Через те знання колишнє сталась катастрофа, −

Перша у системі Сонця і перебудова…


***

Розповідь Софії зайняла не більше десяти хвилин. Але я відчувала такий образний об’єм нових знань, що змушена була повернути четверту оболонку у своє фізичне тіло, щоб заземлитись. Коли чуєш інформацію вухами, обробляєш її розумом, − воно якось звично. А якщо все це БАЧИТИ, то без підготовки можна кудись залетіти… Не знаю чи це правда, але так відчула, що треба з’єднатись. Повернусь у той момент коли відпочину і трохи подумаю…

І те, що розум не захотів мені нічого пояснювати, сказало набагато більше, ніж я сподівалась…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.09.2017 Проза / Повість
Атланти (13.)
14.10.2017 Проза / Повість
Атланти (15.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2017 © Зоряний Пил / Мініатюра
Останній поверх
08.10.2017 © алекс сю / Мініатюра
Я кохав
21.09.2017 © роман-мтт / Мініатюра
Листи до редакції Зомбі-радіва, бляха... (реальне, фанатстичне)
19.09.2017 © Андрій Осацький / Оповідання
Сукня
04.09.2017 © Саня Малаш / Повість
Файні хлопці скандинавські
Повість
23.10.2017
Атланти (16.)
13.10.2017
Атланти (14.)
27.09.2017
Атланти (12)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 37  Коментарів:
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +86
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +128
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
26.11.2011 © Микола Щасливий
28.11.2015 © Ольга Моцебекер
25.10.2011 © Тая
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди