Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.10.2017 17:37Повість
 
Атланти
00000
Для дорослих (18+)
© Гаврищук Галина

Атланти

15.
Гаврищук Галина
Опубліковано 14.10.2017 / 43789

…На той час Землі було всього чотири роки. Зараз їй двадцять. Наше Сонце було в десятки разів ближче до центру − Сонця семи галактик і диск, по якому рухаються планети був меншим та небо яснішим, майже білим. Планети отримували тепло з двох сторін. Кожна галактика рухається по спіралі, щоразу віддаляючись від центу, але, щоб це не розкрутилось у безкінечність, Сонце піднімається і опускається відносно своєї орбіти (як хвилька).

Руті, найближчій до Сонця, було двадцять років. Вона була в двадцять разів більшою, ніж сьогоднішня наша Земля і для фізичного існування людини вже була готова. Оскільки її ландшафт складався в основному з морів, то Матір заселила на ній людей-амфібій, які вже були на стадії формування фізичного тіла і могли перебувати у третьому і четвертому вимірах.

Людський рід формувався по тих самих принципах, що і планети. Спершу утворювались тонкі тіла. І коли вони вбирали в себе усі знання всесвіту, то самі брали участь у вдосконаленні свого фізичного тіла разом з планетою та Матір`ю. Бо в процесі випробування могли виникати похибки. Оскільки щоразу створювались нові види рослинного і тваринного світу, то і тіло людини мало розширювати свої функції. О, яка це важка частина роботи! Потрібно було залишити все те, що заплановано всіма галактиками, додати нові функції і не порушити баланс. Людина вміщала усі знання своїх предків та мала додаткову кмітливість. З її різнобарвністю не рівнявся ніхто, бо в генах діти завше мають досвід батьків і свій потенціал розвитку в придачу. Окрім того, що людина мала бути основним генератором енергій, вона мала стати ще організатором способу життя, просвітителем нових знань і їх виконавцем, взяти на себе тягар очистки космосу від паразитичних включень, які прибивались до нашої сонячної системи з темної матерії ( 92% всього космічного простору, 4% − перехідної між темною і світлою та 4 % − всі планети, зорі та інші живі частини).

У сьомому вимірі сьоме тіло людини єдналось з духом планети та Матері в процесах творення. Кожна раса людей із своєю планетою творила домівку, на якій вона мала заземлятись, виробляти енергію і віддавати Матері, залишаючи собі половину на подорожі та розвиток. Тоді людина сама розпоряджалась своїми енергіями, як і планети.

Титан знаходився на другій від Сонця орбіті. На ньому було заселено велетнів зростом до двадцяти метрів. Ландшафт його поверхні був гігантських розмірів. Близькість водяної Рути в купі з Сонцем створювала парниковий ефект. На планетах, які залишились до нині, також були люди у вигляді зовнішніх тонких тіл. Клімат планет на фізичному рівні ще не був сформований і до видимого (в четвертому та третьому вимірах) людського тіла було ще далеко. Все ж, вони вже набирались знань і досвіду та займались плануванням. Люди з фізичним тілом на Руті та Титанові були давніші і на вищій стадії розвитку, бо вже виробляли енергію.

Саме Рута на сьомому небі сотворила расу велетнів. Їй все здавалось, що молодший Титан не буде так піклуватись про її творіння так, якби це робила вона. Ні-ні, Рута любила своїх «рибок», які жили на її тілі, була вдячна їм за любов і дарувала всякі привілеї, − навіть будувала їм підводні домівки… Амфібії жили у воді та на суші. Могли втілюватись у любий видимий образ і перебувати на твердій поверхні… Але ж і велетні її законні дітки! А виробляють енергій для Титана в десятеро більше, ніж можуть «рибки». Якби вона збирала плоди роботи велетнів, то могла б мати в десятеро більше сил і стала б головною піклувальницею всіх дітей на планетах сонячної системи! Все з любові та турботи, з надмірного свого значення. Від появи думок, що суперечать чистоті єдиної матерії і збільшення негативних зарядів її поверхня почала перегріватись. Вся галактика відчувала енергетичний дисбаланс. Наш конус почав відштовхуватись від центрального сонця, щоб не зашкодити іншим гілкам. Три нижніх галактики майже зникли з поля видимості. Поверхня Рути отримала гарячку, яка досягнула Титана та заразила його. Люди, які були на Руті та Титанові, змушені були залишити свої планети разом зі своїми фізичними тілами. Вони відключили своє заземлення, перейшли у шостий вимір та перейшли через між часові ворота. Опинившись в іншому періоді, заселились планетах, які вже підготовили свою поверхню для життя людей. Так велетні та люди-амфібії опинились на Землі та Марсі близько десяти мільйонів років тому. Для їхньої підтримки діти всіх планет вирішили також мігрувати на інші планети і перемішати свої раси з усіма представниками. Таким чином вони намагались ліквідувати причину для майбутніх «своїх» чи «чужих» на кожній планеті. Тіла корінних жителів планет на той час ще не закінчили формування фізичний тіл. Вони перебували здебільшого в газоподібному та гелевому стані. Присутність велетнів та амфібій на їхніх планетах збільшувала кількість вироблення енергій і в кілька разів прискорила їхнє фізичне втілення. То ж люди були їм вдячні. Разом вони перебували у всіх вимірах, окрім сьомого, який тепер був не всім доступний…

Повернімось в часи гарячки Рути. З надвеликої любові до своїх дітей Рута порушила гармонію і створила програму для нашої галактики. Тепер це буде повторюватись у випадках над мірної своєї значимості і від’єднання від цілого. Тоді настає катастрофа.

Титан догорав.

Попелу хмари крутились

Як спомин про страшні часи.

Все кругообіг. І знову з’явилось

Ядро з осередком і духом одним.

Люди і Матір зібрались на небі, 

Щоб новий планетам продумати ряд, 

Такий, щоб безпечний, − і так наказали, 

Щоб менші й молодші несли свій заряд

Поблизу від Сонця, аби не набратись

Над міру енергій та не зірватись

Якби що не так…


Все тіло Титана у домі лишилось.

З МАТЕРії тої родився Сатурн.

Дух сьомий Титана також оживився

І воплотився поряд Нептун.

Частина Титана супутником стала

Сина свого, бо єдиний в них дух.


Рута також розлетілась на частки.

Серце її поза межі пішло.

Хоч і любило, та опинилось

Раз в двадцять подалі від Сонця свого, 

Щоб прикладом бути, як духом ворожим

Можливо за мить лиш пошкодити світ.

Тут частка Рути, любов`ю обвита:

Перша – Венера, що ніжність ввібрала.

Другий – Юпітер, третій – Уран.

Уран наймолодший щодня повертає

Свій полюс до Сонця, а потім назад, −

До свого початку, до Рутино-духу, 

Що хоче зібратись в колишній наряд.


Досвід зідрався з помилок Рути.

«Не треба чужого», − нема тут різниці, 

Якщо ви єдині, то й не бажай.

Це правило вічне тепер всередині−

Від Сонця й до краю, 

Від них і до нас, 

І до тих, хто прийде у майбутній родині, −

І знати не буде – за тим іде крах.


Меркурій, Венера, Місяць, Земля, Марс, Дея, 

Нептун, Уран, Сатурн та Юпітер

Стали у новий, безпечніший ряд.

Небо з`єдналось для допомоги Сонцю і Матері, 

Поле зрівнялось.

Дванадцять сил світла до батька полинули.

У коло зібрались в сузір’ях своїх.

Їх Матір просила – вони зголосились, 

Бо з того ж початку, що Сонце були.


Кожного дня Земля споглядала

За батьківським світлом, що Матір живила.

Тільки три дні воно не світило, 

Коли заходило, неначе вмирало

В хресті, що єднає дванадцять сузір’їв.

А як на небі з’являлася Діва, 

Сиріус-зірка про це сповіщала, −

Сонце воскресло

І знов розливало силу живу, 

Що Матір дала.


У сфері небесній Матір і люди

Правила нові створили для світу.

І так порішили:

І їм і планетам – до спільних запасів

Енергій небесних – доступ закритий!

Матері тільки самій роздавати по волі своїй.

Тим самим люди понизили статус, 

Віддали живе сьоме тіло своє

Для рівноваги майбутнього світу.

І вимір, де з Матір’ю духом стрічались

Став наддалеким поки тіло живе.

Тепер не безсмертні в фізичнім обличчі…

Але це лиш мить, що є жертва дітей.

Рута і люди з одного ядра.

За неї вони любов`ю вернули

Всю рівновагу у сонячний світ.

Та співчували любові великій –

Над міру була…


Матір гордилася вчинком людини.

Мовила лагідно в серці дітей:

Своєю думкою нині й до віку

будЕте творити свій власний план.


Для вашого СВІТЛА мене сотворили.

В любові безмежній, 

В контрастах буденних

Вас буду спасати в дорозі від ран…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.10.2017 Проза / Повість
Атланти (14.)
23.10.2017 Проза / Повість
Атланти (16.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2017 © Зоряний Пил / Мініатюра
Останній поверх
08.10.2017 © алекс сю / Мініатюра
Я кохав
21.09.2017 © роман-мтт / Мініатюра
Листи до редакції Зомбі-радіва, бляха... (реальне, фанатстичне)
19.09.2017 © Андрій Осацький / Оповідання
Сукня
04.09.2017 © Саня Малаш / Повість
Файні хлопці скандинавські
Повість
14.10.2017
Атланти (15.)
30.09.2017
Атланти (13.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 19  Коментарів:
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +86
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +128
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.11.2011 © Микола Щасливий
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
28.11.2015 © Ольга Моцебекер
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди