22.10.2017 09:46
Без обмежень
110 views
Rating 0 | 0 users
 © Вікторія Івченко

Під Верховною радою - про Поета і поезію. І про Саакашвілі...

Вчора близько сьомої вечора наближаюся до стін Верховної ради, минаючи кордон за кордоном… Стоять намети ­ рядами, шеренгами, мов перед боєм. Я підходжу до одного з них. На ньому ­ великі гасла з поясненнями, як повинна бути влаштована справжня держава. Показаний прапор ­ наш, український, ­ де жовте поле ­ зверху, синє ­ знизу. Так і має бути! Сонце ­ вгорі, синя вода ­ внизу. Я про це чула ще в 1999 році з вуст Мао Мао, китайської поетеси і художниці, яка жила й працювала в Києві. На жаль, її уже немає на цьому світі вісімнадцять років. Вона віддала частку свого серця нам, українцям, пам’ятаймо про це!


Розмовляю про Поета і поезію з паном Василем, який виходить з намету, обвішаного кольоровими діаграмами і роз’ясненнями. Він каже: «Поет ­ то особлива Місія. То ­ Слово, втілене у матеріальну форму». Запрошує на дванадцяту годину в неділю на Віче. Каже, вірші можете свої почитати! Я спілкуюся з деякими іншими учасниками протесту. Ось три жіночки середнього віку сидять коло намету з гаслами протесту проти так званої «медичної реформи» від Щура і Ко. Дослухаюся до оголошень із гучномовця: за п’ять хвилин на майдані перед Верховною радою виступатиме Саакашвілі! Я чекаю з нетерпінням. Нарешті з’являється промовець…


Він говорить речі абсолютно прості ­ на перший погляд! Але ж ми до того вже йдемо понад чверть століття. Нам заважають не лише вороги зовнішні. Таких чимало і серед «своїх». Вони виросли й укоренилися на українському ґрунті з СОВКА. З тієї проклятої радянщини, коли здавалося б поважні й шановані раптом опиняються в перших рядах корупціонерів. Не лише тих, які завжди крали мільйонами. Ні, ці щури, прикриваючись псевдо патріотичною демагогією, проливали крокодилячі сльози на могилах наших героїв… Вони співали дифірамби і Тарасу Шевченко, і Лесі Українці, і Василеві Стусу… І багатьом тим, що нині вже відійшли в інші світи. При цьому не помічаючи у себе під ногами НИНІ ЖИВИХ, які не менше потребували їхньої уваги.


Ні, вони створили коло ОСОБЛИВО НАБЛИЖЕНИХ, СВОЇХ, між якими розподілялися премії, регалії та чималі кошти, що пливли сюди, в Україну, як свідчать деякі, широкою рікою ­ «на революцію». При цьому особливо ненажерливі ще й знущалися зі своїх братав, розказуючи, що ті видаються скромненько, дешевенько, редактора, бачте, не найняли… А люди збирали останні копійки ­ і все одно видавалися! Хто ­ прозу й поезію, хто ­ наукові праці. Всі шукали якихось «спонсорів», але – марно! У той самий час новоявлені КЛАСИКИ укрсучліту «розкручувалися», отримуючи неабиякі гонорари за свої «безсмертні» твори.


А тепер виявляється, що половина з них – ­ за кордоном, ще якась частина спромоглася на розкішні видання не за межами України і тепер хизується ними на книжкових ярмарках... Лише одиниці без якихось хитромудрих «розкруток» змогли сказати просто: «А КОРОЛІ - ­ ГОЛІ!» Наприкінці цього літа я мала нагоду поспілкуватися з директором одного з поважних київських видавництв, який чудово знає всю цю «кухню». Він сказав мені прямо: «Вікторіє, якби не було вкрадено так багато коштів, якби вони свого часу дійшли до нашого видавництва, я би видав і Вас, і ще сотню таких, як ви!» Він узяв до рук мою нову поетичну збірку, погортав її і попросив підписати…

Ось так, шановні! Продовження ­ на майдані перед Верховною радою. В неділю, о дванадцятій.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора ««Розбуди мене, враже…» / Сатиричний вірш | Вікторія Івченко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Пісенька трьох американських банкірів / Пародія | Вікторія Івченко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.10.2017 22:15  Гаврищук Галина => © 

Не думаю, що "свої" з`явилися недавно. При союзі також видавалися тільки ті, котрі потрапили в спілку письменників ( різними шляхами-- кумовство, підкупи і т. д.). Таланти виїжджали за кордон і видавались там своїм коштом чи з допомогою спонсорів, які викупляли їхнє право на твір. Раніше не всякий міг потрапити на сторінки журналу, як тепер -- пиши, що хочеш... Владі байдуже до смертей наших дітей, а про культуру і говорити годі. Все-рівно, це закінчиться. А ті. що повидавались, то хай -- вдруге не будуть, на тому їм і кінець. Тоді прийде час талантів... Дякую за бесіду. Натхнення вам. 

 23.10.2017 15:31  © ... => Гаврищук Галина 

Згодна з Вами. Але кілька років тому я була на книжковому ринку ПЕТРІВКА у Києві. Один знайомий продавець, досить інтелектуальний, ВИСЛОВИВ У МОЇЙ ПРИСУТНОСТІ ДУМКУ ЩОДО УКРСУЧЛІТУ: "Дивна то якась література..." Що він мав на увазі, не пояснив. А я нині можу пояснити по-своєму: майже немає тих (сучасних авторів), яких видали ЯК СПРАВДІ ТАЛАНОВИТИХ не за власні кошти. Навпаки, видають авторів - за кошти невідомих "спонсорів", - які належать до певного кола СВОЇХ. Які сподобалися комусь ВПЛИВОВОМУ - не то...

 23.10.2017 14:13  Віталій Перетятько => © 

Цікаво було читати. З того, що Ви написали про Саакашвілі, зрозумів, що Ви його підтримуєте. Чи можу я, живучи у Швейцарії, думати, вже не кажучи про дбати, про швейцарців? Та мені на них ..... мені аби мені було добре та Україну прославити... Я знаю, що Ви патріот. 

 22.10.2017 16:58  Гаврищук Галина => © 

"Слово, втілене у матеріальну форму" - це головне для всіх. І не важливо, видано воно чи ні. Бо енергетика України наповнюється чистими думками... 

Публікації автора Вікторія Івченко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо